Картини народного побуту в поемі „Енеїда” - варіант 4

Для написання поеми „Енеїда” І. Котляревський скористався досвідом своїх попередників. Він дотримується сюжету, запозиченого у Вергілія. Але І. Котляревський не пішов сліпо за ним. А лише взяв канву з твору, створивши на ній цілком оригінальну поему.

Хоч би й не хотів, а мусиш сміятись, коли уявляєш бога, що п'є оковиту й заїдає оселедцем, богиню в очіпку, царицю, яка в парі з козаком витинає гопака. Читаючи „Енеїду”, відзначаємо немало картин з життя простого народу: описи вечорниць, похорону, поминок, ворожінь, танців. Картини життя народу в „Енеїді” створюють враження, ніби перебуваєш в українському селі. Це досягається великою кількістю побутових деталей, яскравістю і докладністю їх опису. Народні звичаї, повір'я, одяг, посуд, їжа описані в поемі інколи докладніше, ніж у спеціальних етнографічних дослідженнях. Ось, наприклад, після бурі на морі Еней з троянцями сіли обідати:

   Тут з салом галушки лигали,

   Лемішку і куліш глитали

   І брагу кухликом тягли.

У Дідони столи для гостей були накриті вже багатше: тут бачимо свинячу голову до хріну, локшину, індика з підливою... Пили тут слив'янку, мед, пиво, брагу...

„Енеїда” — то справжня енциклопедія для етнографа. І. Котляревський подає нам відомості і про українські народні інструменти:

   Бандура горлиці бриньчала,

   Сопілка дуба затинала,

   А дудка грала по балках.

У поемі згадуються поширені в народі легенди, а також казкові образи — кобиляча голова, чоботи-скороходи, скатерть-самобранка. А один з найколоритніших образів — Баба Яга — це Сівілла. Поет з точністю описує вечорниці в пеклі, куди Анхіз привів Енея.

Зображаючи картини пекла і раю, автор відображає погляди народу, його ставлення до подій, явищ, людей. Серед тих, хто своїм життям на землі заслужив кару і тепер зазнає її в пеклі, на передньому плані — пани:

   Панів за те нам мордували

   І жарили зо всіх боків,

   Що людям льготи не давали

   І ставили їх за скотів.

Далі поет описує рай, де живуть „праведні душі”. Живеться їм тут дуже гарно — є що їсти й пити, вони „сиділи, руки поскладавши, для них все празники були”. Страв у раю — скільки душа забажає. Але це не панська, а проста, селянська їжа. У раю було привілля. Адже тут „ні холодно було, ні душно, а саме так, як в сіряках”. Кожний — вільний у виборі відпочинку: „лежи, спи, їж, пий, веселися, кричи, мовчи...”.

Автор прихильно ставився до таких порядків: адже це омріяний народом справедливий устрій, де немає експлуататорів, де люди живуть у достатку, в приязні та любові.

В „Енеїді” І. Котляревського наявні згадки про козацьку старовину, наприклад, про часи Сагайдачного, Дорошенка, про Січ. Поет показав у творі мужність простих людей, любов до Батьківщини, звеличив героїчне минуле, показав самовідданих і мужніх воїнів.