«De libertate» аналіз

Григорій Сковорода «De libertate» аналіз – тема, ідея, жанр, зміст, художні засоби та інші питання розкриті в цій статті.

«De libertate» аналіз твору

«De libertate» рік написання: 1757

Вид лірики – патріотична.

Провідні мотиви: воля — найбільше багатство, уславлення Б. Хмель­ницького.

Жанр «De libertate»: громадянська лірика (поет пов’язує волю з боротьбою за національне і соціальне визволення трудящих)

Тема «De libertate»: вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, оспівуючи волю як найбільше багатство людини.

Ідея «De libertate»: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.

Основна думка: тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить «вольности».

Віршовий розмір – дактиль.

Тип римування – суміжне.

Художні засоби «De libertate»

Риторичні запитання: Что тут за вольность? / Добро в ней какое?
Риторичний оклик: Будь славен вовік, о муже избранне, / Вольности отче, герою Богдане!
Порівняння: Добро… будто золотое.
Звертання: Будь славен вовек, о муже избранне.

Зміст «De libertate»

Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність:

«Что то за вольность? Добро в ней какое?
Іны говорят, будто золотое.
Ах, не златое, если сравнить злато,
Против вольности еще оно блато».

Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як «батька вольності», як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами:

«О, когда б же мні в дурні не пошитись,
Дабы волности не могл как лишитись.
Будь славен вовек, о муже избаранне,
Волносты отче, герою Богдане!»

Таким чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був дуже своєчасним і завбачливим. У протиставленні золота і свободи, на думку Г. Сковороди, безперечно перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б. Хмельницький, його і славить митець у цій поезії.

Історія написання «De libertate»

Перебування у селі Ковраї (1755–1759) було важливим етапом у розвитку світогляду Г. Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу. Ковалинський пише, що він тоді повністю «предался любомудрію, то есть исканію истины». Як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, безповоротно вирішує, що його доля — з народом. Тому антинародний рух 50-х рр. селянські виступи і повстання не могли не відбитися у свідомості вразливого і чутливого до народного життя поета.
У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природним були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности… лишитись».
Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царат накинув на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої вольності. Наказавши зруйнувати Запорозьку Січ, Катерина ІІ розпорядилася навіть саме «наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе». Так віддячила порфіроносна вовчиця українському козацтву за героїзм, виявлений ним у російсько-турецькій війні, яка закінчилася за рік перед тим. Це, можливо, було однією з причин,що спонукала поета до написання вірша «De libertate».