Наталка Полтавка — утілення національного характеру (За однойменною п’єсою І. Котляревського)
“Українська опера на дві дії” — так визначив автор жанрову приналежність “Наталки Полтавки”. Цей твір за своїм значенням стоїть на рівні “Енеїди” того ж Івана Котляревського й навіть на рівні “Кобзаря”. Розробка теми “вічної жіночності” стала однією з провідних і найбільш значущих в українській літературі.
Наталка Полтавка — це співуча й красива дівчина, яка вміє бути вірною, наполегливою, роботящою. Її кохання до Петра є взірцем високого й незмінного почуття. На шляху Наталки з’являється возний, кумедний і по-своєму непоганий чоловік. Він пропонує дівчині законний шлюб, але Наталка відповідає прислів’ям: “Знайся кінь з конем, а віл з волом; шукайте собі, добродію, у городі панночки”. Відтепер зусилля возного спрямовані на те, щоб схилити Наталку до шлюбу. Допомагає возному виборний Макогоненко. Удвох вони вмовили Наталчину матір — Терпилиху, а та примусила дівчину погодитись. Та вчасно повертається Петро, і весілля грають для нього з Наталкою.
Сюжет п’єси загальновідомий, класичний. Наталка Полтавка — ідеал жінки-українки: “Окрім того, що красива, розумна, моторна й до всякого діла дотепна, яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою”. Це лише початок переліку, адже чудових якостей у Наталки набагато більше. Жертовність — одна з важливих рис характеру дівчини. Заради рідної матусі Наталка навіть готова піти заміж за нелюба.
Наталка Полтавка впевнена в собі, і це допомагає їй перемагати обставини. Вона твердо знає собі ціну. Дівчина ніколи не виходить за межі делікатності: вона розмовляє хоч і сором’язливо, але з почуттям власної гідності. Коли ж доля зводить її з коханим Петром, Наталка бореться за своє щастя, осуд її не лякає. Мабуть, тому їй удається подолати всі перешкоди й залишитися з коханою людиною. Можна припустити, що й у шлюбі Наталці буде житися добре, як і кожній вольовій жінці.
Близько ста вісімдесяти років пройшло з тих часів, коли відбулася прем’єра української опери “Наталка Полтавка”. І до сьогодні цей твір на музику Миколи Лисенка не втрачає своєї популярності. Свіжий музичний матеріал, цікаві мовні характеристики дійових осіб, непересічна драматургія Котляревського — усе це зробило “Наталку Полтавку”, так би мовити, найкласичнішим серед класичних українських творів. А партію Наталки в цій славетній нашій опері доводилося виконувати багатьом кращим співачкам.
Жінка — це любов, затишок і лад у домі, гармонія між зовнішньою красою й багатством духовного світу. Так вважають тому, що чимало українських жінок нагадують благородну й прекрасну Наталку Полтавку. Цей невмирущий образ не зістариться, не зів’яне, поки живе Україна. Багато років минуло з часів Котляревського, і страшно подумати, скільки творів літератури й музики було забуто. Та “Наталка Полтавка” не забулась. Причина полягає, по-перше, у тому, що образ сердечної, працьовитої та красивої жінки близький і дорогий кожному. А по-друге, цінності, які втілив в образі Наталки автор, є загальнолюдськими, тобто вічними, актуальними для кожної епохи, для якого завгодно суспільного ладу, для будь-яких скрутних і непростих часів.
Наталка Полтавка — це співуча й красива дівчина, яка вміє бути вірною, наполегливою, роботящою. Її кохання до Петра є взірцем високого й незмінного почуття. На шляху Наталки з’являється возний, кумедний і по-своєму непоганий чоловік. Він пропонує дівчині законний шлюб, але Наталка відповідає прислів’ям: “Знайся кінь з конем, а віл з волом; шукайте собі, добродію, у городі панночки”. Відтепер зусилля возного спрямовані на те, щоб схилити Наталку до шлюбу. Допомагає возному виборний Макогоненко. Удвох вони вмовили Наталчину матір — Терпилиху, а та примусила дівчину погодитись. Та вчасно повертається Петро, і весілля грають для нього з Наталкою.
Сюжет п’єси загальновідомий, класичний. Наталка Полтавка — ідеал жінки-українки: “Окрім того, що красива, розумна, моторна й до всякого діла дотепна, яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою”. Це лише початок переліку, адже чудових якостей у Наталки набагато більше. Жертовність — одна з важливих рис характеру дівчини. Заради рідної матусі Наталка навіть готова піти заміж за нелюба.
Наталка Полтавка впевнена в собі, і це допомагає їй перемагати обставини. Вона твердо знає собі ціну. Дівчина ніколи не виходить за межі делікатності: вона розмовляє хоч і сором’язливо, але з почуттям власної гідності. Коли ж доля зводить її з коханим Петром, Наталка бореться за своє щастя, осуд її не лякає. Мабуть, тому їй удається подолати всі перешкоди й залишитися з коханою людиною. Можна припустити, що й у шлюбі Наталці буде житися добре, як і кожній вольовій жінці.
Близько ста вісімдесяти років пройшло з тих часів, коли відбулася прем’єра української опери “Наталка Полтавка”. І до сьогодні цей твір на музику Миколи Лисенка не втрачає своєї популярності. Свіжий музичний матеріал, цікаві мовні характеристики дійових осіб, непересічна драматургія Котляревського — усе це зробило “Наталку Полтавку”, так би мовити, найкласичнішим серед класичних українських творів. А партію Наталки в цій славетній нашій опері доводилося виконувати багатьом кращим співачкам.
Жінка — це любов, затишок і лад у домі, гармонія між зовнішньою красою й багатством духовного світу. Так вважають тому, що чимало українських жінок нагадують благородну й прекрасну Наталку Полтавку. Цей невмирущий образ не зістариться, не зів’яне, поки живе Україна. Багато років минуло з часів Котляревського, і страшно подумати, скільки творів літератури й музики було забуто. Та “Наталка Полтавка” не забулась. Причина полягає, по-перше, у тому, що образ сердечної, працьовитої та красивої жінки близький і дорогий кожному. А по-друге, цінності, які втілив в образі Наталки автор, є загальнолюдськими, тобто вічними, актуальними для кожної епохи, для якого завгодно суспільного ладу, для будь-яких скрутних і непростих часів.
