Образ Енея у поемі І. Котляревського «Енеїда»
Поема відомого українського письменника і драматурга І. П. Котляревського «Енеїда» належить до травестійного жанру, жанру, в якому зазвичай використовується сюжет певного, добре відомого твору, а зображується зовсім інше, ніж у оригіналі, життя. Героїчний зміст оригінальної поеми «Енеїда» давньогрецького поета Вергілія І. Котляревський передає у жартівливому, декілька зниженому плані. Таким чином піднесена героїчна оповідь перетворюється у бурлескну.
Назва поеми пов’язується з ім’ям головного героя твору – Енея. За римською та давньогрецькою міфологією Еней був сином богині Афродіти і царя Анхіза та одним з героїв Троянської війни, яка була оспівана ще Гомером у VIII-VII століттях до нашої ери в поемах «Іліада» і «Одіссея». Отже Еней – головний герой однойменної поеми І. Котляревського. Але не тільки Еней, адже його завжди і всюди супроводжують його вірні побратими – троянські воїни. Сам Еней – хоробрий і відважний ватажок, який після невдалого фіналу Троянської знову зібрав військо і повів його до Латинської землі. Хоча для опису Енея автор використовує не дуже шанобливі епітети, але все ж таки відноситься до нього з Любов’ю.
«Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний
Завзятіший од всіх бурлак».
Еней був здатний не тільки на бійки і розваги, а й і на «дипломатичні стосунки» з Евандром, Ацестом, Латином та іншими царями, він любить погуляти і випити, вміє майстерно танцювати.
Портретний опис Енея на сторінках поеми зустрічається багато разів. Здається, що автор ним милується:
«Прямий, як сосна, величавий,
Бувалий, здатний, тертий, жвавий,
Такий, як був Нечеса-князь,
На нього всі баньки вп’ялили,
І самі вороги хвалили,
Його любив всяк – не боявсь».
А є й зовсім інше, непривабливе зображення цього суперечливого персонажу:
«Напали з хмелю перелоги,
Опухли очі, як в сови,
І ввесь обдувся, як барило».
У І. Котляревського Еней і поганець, і ланець, і той, що «мутив, як на селі москаль». Він злодіяка і призвідця всіляких бешкетів і витівок. У час відпочинку між битвами ватажок любить досхочу виспатись, до втоми погуляти, усмак поїсти і добряче почастуватися горілкою. За пиятикою і розвагами Еней забуває навіть головну мету свого життя – створити нове царство і заснувати Рим. Про це не дуже чемно нагадує гуляці сам Зевс. Енея, як і звичайній, зовсім непоганій людині притаманні і інші слабкості.
Та разом з тим І. Котляревський наділяє героя своєї поеми достатньо симпатичними рисами: він «ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на бритві сталь», він легко сходиться з людьми, дотепний і доброзичливий. При цьому він суворий і вимогливий начальник, але справедливий і добрий, він постійно дбає про своїх троянців, таких же бешкетників і гольтіпак, дуже тужить за загиблими товаришами. У скрутні хвилини, як справжній запорозький ватажок він завжди звертається до громади і просить у неї пораду.
Автор на протязі усієї оповіді захоплюється мужністю Енея. Адже на полі бою він завзятий і мудрий полководець:
«Кричав,
І супротивних потрошив:
Махне мечем – врагів десятки».
Підводячи підсумок, можна з впевненістю сказати, що свою поему І. Котляревський не даремно назвав ім’ям головного герою. Незважаючи на суперечливість образу Енея,який поєднує в собі і високе, притаманне видатним постатям, і низьке, що більш характерно для звичайних людей, автор захоплюється мужністю троянського ватажка і милується ним. Еней у поемі зображений справжнім патріотом своєї вітчизни і хоробрим воїном.
Назва поеми пов’язується з ім’ям головного героя твору – Енея. За римською та давньогрецькою міфологією Еней був сином богині Афродіти і царя Анхіза та одним з героїв Троянської війни, яка була оспівана ще Гомером у VIII-VII століттях до нашої ери в поемах «Іліада» і «Одіссея». Отже Еней – головний герой однойменної поеми І. Котляревського. Але не тільки Еней, адже його завжди і всюди супроводжують його вірні побратими – троянські воїни. Сам Еней – хоробрий і відважний ватажок, який після невдалого фіналу Троянської знову зібрав військо і повів його до Латинської землі. Хоча для опису Енея автор використовує не дуже шанобливі епітети, але все ж таки відноситься до нього з Любов’ю.
«Еней був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний
Завзятіший од всіх бурлак».
Еней був здатний не тільки на бійки і розваги, а й і на «дипломатичні стосунки» з Евандром, Ацестом, Латином та іншими царями, він любить погуляти і випити, вміє майстерно танцювати.
Портретний опис Енея на сторінках поеми зустрічається багато разів. Здається, що автор ним милується:
«Прямий, як сосна, величавий,
Бувалий, здатний, тертий, жвавий,
Такий, як був Нечеса-князь,
На нього всі баньки вп’ялили,
І самі вороги хвалили,
Його любив всяк – не боявсь».
А є й зовсім інше, непривабливе зображення цього суперечливого персонажу:
«Напали з хмелю перелоги,
Опухли очі, як в сови,
І ввесь обдувся, як барило».
У І. Котляревського Еней і поганець, і ланець, і той, що «мутив, як на селі москаль». Він злодіяка і призвідця всіляких бешкетів і витівок. У час відпочинку між битвами ватажок любить досхочу виспатись, до втоми погуляти, усмак поїсти і добряче почастуватися горілкою. За пиятикою і розвагами Еней забуває навіть головну мету свого життя – створити нове царство і заснувати Рим. Про це не дуже чемно нагадує гуляці сам Зевс. Енея, як і звичайній, зовсім непоганій людині притаманні і інші слабкості.
Та разом з тим І. Котляревський наділяє героя своєї поеми достатньо симпатичними рисами: він «ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на бритві сталь», він легко сходиться з людьми, дотепний і доброзичливий. При цьому він суворий і вимогливий начальник, але справедливий і добрий, він постійно дбає про своїх троянців, таких же бешкетників і гольтіпак, дуже тужить за загиблими товаришами. У скрутні хвилини, як справжній запорозький ватажок він завжди звертається до громади і просить у неї пораду.
Автор на протязі усієї оповіді захоплюється мужністю Енея. Адже на полі бою він завзятий і мудрий полководець:
«Кричав,
І супротивних потрошив:
Махне мечем – врагів десятки».
Підводячи підсумок, можна з впевненістю сказати, що свою поему І. Котляревський не даремно назвав ім’ям головного герою. Незважаючи на суперечливість образу Енея,який поєднує в собі і високе, притаманне видатним постатям, і низьке, що більш характерно для звичайних людей, автор захоплюється мужністю троянського ватажка і милується ним. Еней у поемі зображений справжнім патріотом своєї вітчизни і хоробрим воїном.
