Краса природи і нашої душі
Творець зробив Всесвіт гармонійним і прекрасним. Адже з самого народження людину оточує незрівнянна краса світу. Як таємничий могутній ліс, в мудрому мовчанні якого зберігається багато таємниць і загадок! Як прекрасний весняний луг, де фарби польових квітів сплітаються у чарівний килим! Яке прекрасне літнє небо, на якому мерехтливі золотом зірки пропонують поринути нам в таємницю світобудови! Як захоплює погляд розбурхане море, занурюючи нас в роздуми і мрії ! Як очищає людську душу полум’я вогню, як би спалюючи все зайве і непристойне! На які переживання нас наштовхує нудний дрібний дощ? І немовля приходить на світ красивим. З яким інтересом пізнає чоловічок навколишній світ, як щиро захоплюється, дізнавшись нове, як безпосередньо воно приймає всю ту красу, створену матінкою-природою. Які прекрасні милосердні емоції виникають у малюка при спілкуванні з братами нашими меншими.
Дорослішаючи, людина змінюється – зникає дитяча наївність. Крім створеного Природою, людина створила багато прекрасного – геніальну музику, неповторні картини, вірші і архітектурні пам’ятки, що живуть вічно. Ці творіння живуть у віках, будучи джерелом краси і гармонії. У багатьох людей , які не обділені природою зовнішньою красою – правильними рисами обличчя, хорошою стрункою фігурою, ховається черстве серце і егоїстична душа. Їх нутро переповнює злість і жорстокість, жадібність, заздрість і лицемірство. Вчинки і думки таких, зовні красивих людей, підпорядковані задоволенню своїх потреб. Слова їх дурні і злі. Життя їх абсолютно марне і дурне. Вони не відають любові, а плекають егоїзм і себелюбство. У них немає гармонії ні з собою, ні з оточуючим. І ніхто з розсудливих людей не зможе назвати таких людей красивими.
А є люди, у яких за зовнішньою непривабливістю таїться прекрасна світла душа, милосердне серце. Їх мудрі доброзичливі промови, значущі осмислені вчинки , благопристойні бажання опромінюють внутрішнім світлом зовнішність. Доброта, дружелюбність, співчуття, любов до навколишнього роблять людину прекрасною і істинно красивим. Для мене краса – це гармонія зовнішнього і внутрішнього, думок і вчинків.
Дорослішаючи, людина змінюється – зникає дитяча наївність. Крім створеного Природою, людина створила багато прекрасного – геніальну музику, неповторні картини, вірші і архітектурні пам’ятки, що живуть вічно. Ці творіння живуть у віках, будучи джерелом краси і гармонії. У багатьох людей , які не обділені природою зовнішньою красою – правильними рисами обличчя, хорошою стрункою фігурою, ховається черстве серце і егоїстична душа. Їх нутро переповнює злість і жорстокість, жадібність, заздрість і лицемірство. Вчинки і думки таких, зовні красивих людей, підпорядковані задоволенню своїх потреб. Слова їх дурні і злі. Життя їх абсолютно марне і дурне. Вони не відають любові, а плекають егоїзм і себелюбство. У них немає гармонії ні з собою, ні з оточуючим. І ніхто з розсудливих людей не зможе назвати таких людей красивими.
А є люди, у яких за зовнішньою непривабливістю таїться прекрасна світла душа, милосердне серце. Їх мудрі доброзичливі промови, значущі осмислені вчинки , благопристойні бажання опромінюють внутрішнім світлом зовнішність. Доброта, дружелюбність, співчуття, любов до навколишнього роблять людину прекрасною і істинно красивим. Для мене краса – це гармонія зовнішнього і внутрішнього, думок і вчинків.
