Дай, Боже, нам любити Україну…
Дай, Боже, нам любити Україну
понад усе, сьогодні маючи,
щоб не довелося гірко любити її,
втративши…
(В. Чорновіл)
Батьківщину, як і матір, не вибирають. Сильна чи слабка, економічно могутня чи відстала, гарна чи погана, але це наша країна, наша держава. Зараз Україна переживає далеко не кращі часи. Ми або байдужі до всього, або критикуємо. І це — як хвороба.
Але нам належить створювати авторитетну і щасливу державу. Передусім від кожного з нас залежить, чи буде Україна квітучою, багатою, сильною. Критикувати легко, відокремлюватися від усього, що діється в державі, — це не вихід. «Краще засвітити бодай одну свічку, аніж увесь час нарікати на темряву», — казав Конфуцій.
Будьмо дочками, синами, а не пасинками своєї землі, держави, свого народу. І хай єднає нас рідна земля, історія, мова, прадавні народні звичаї. І тоді Україна виживе, підніметься і засяє!
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.
Нині у нас зараз дуже не простий і навіть жорстокий час. Він вимагає від людини знань, дієвості, компетентності, сили волі, наполегливості, цілеспрямованості. Але, на жаль, втрачають свою цінність такі людські поняття, як гідність, честь, доблесть, совість, краса. Поступово вимиваються загальнолюдські моральні цінності, такі як співчуття, доброта, людяність. Девізом багатьох людей стали слова: «Мені до цього не має діла». Пасивність і байдужість опанували наш мозок, серце, душу.
Нехай мине нас це. Хай життя наше буде наповнене сенсом, ніколи не живіть тільки для себе, завжди дійте, хай вас щось хвилює. Тож давайте любити Україну справжньою любов’ю понад усе на світі, не пристосовуватись до життя, а будувати його самим для себе!
понад усе, сьогодні маючи,
щоб не довелося гірко любити її,
втративши…
(В. Чорновіл)
Батьківщину, як і матір, не вибирають. Сильна чи слабка, економічно могутня чи відстала, гарна чи погана, але це наша країна, наша держава. Зараз Україна переживає далеко не кращі часи. Ми або байдужі до всього, або критикуємо. І це — як хвороба.
Але нам належить створювати авторитетну і щасливу державу. Передусім від кожного з нас залежить, чи буде Україна квітучою, багатою, сильною. Критикувати легко, відокремлюватися від усього, що діється в державі, — це не вихід. «Краще засвітити бодай одну свічку, аніж увесь час нарікати на темряву», — казав Конфуцій.
Будьмо дочками, синами, а не пасинками своєї землі, держави, свого народу. І хай єднає нас рідна земля, історія, мова, прадавні народні звичаї. І тоді Україна виживе, підніметься і засяє!
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.
Нині у нас зараз дуже не простий і навіть жорстокий час. Він вимагає від людини знань, дієвості, компетентності, сили волі, наполегливості, цілеспрямованості. Але, на жаль, втрачають свою цінність такі людські поняття, як гідність, честь, доблесть, совість, краса. Поступово вимиваються загальнолюдські моральні цінності, такі як співчуття, доброта, людяність. Девізом багатьох людей стали слова: «Мені до цього не має діла». Пасивність і байдужість опанували наш мозок, серце, душу.
Нехай мине нас це. Хай життя наше буде наповнене сенсом, ніколи не живіть тільки для себе, завжди дійте, хай вас щось хвилює. Тож давайте любити Україну справжньою любов’ю понад усе на світі, не пристосовуватись до життя, а будувати його самим для себе!
