Життя таке коротке

 
Життя таке коротке.

Поспішайте творити добро.

(О. Довженко)

Дивлюсь на зелений килим, що простелила під мої ноги весна, і думаю про те, що ось-ось іще трішечки — і світло-зелена травичка набереться соків земних, стане насичено-зеленою. А зовсім скоро засмагне під палючим сонячним промінням і змінить зелене вбрання на яскраво-жовте, а пізніше — на темно- брунатне. Зимові ж холоди поховають її під землею.

Так і наше швидкоплинне життя. Спочатку виграє всіма кольорами веселки, а потім поступово тьмяніє й згасає. І якщо зеленавий килим щороку оживає на­весні, то людському життю не дано воскреснути. Проте залишається пам’ять. Якою вона буде, залежить від того, як проживемо ми своє життя, яким змістом наповнимо сторінки книги свого буття.

Так, життя людини коротке, проте є перевірений спосіб продовжити його, за­лишивши по собі глибокий слід. Слід, яким будуть іти нащадки, продовжуючи історію славного роду. Тож про який спосіб ідеться? Той, що секрети його від­криті природою від народження кожного з нас, — бажання творити добро. Творити його в необмеженій кількості, бо добра не буває багато. Творити за будь-яких умов і повсякчас. Олександр Довженко закликає нас творити добро, бо як ніхто інший розуміє, що тільки добро робить людину Людиною, а її життя не лег­коважним та безглуздим, а глибоко осмисленим та змістовним.

Де ж шукати джерела добра? Володимир Мономах у своєму «Повчанні» пи­сав: «Найперше, задля Бога і душі своєї, страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо єсть се початок всякому добру». Тож, на думку мудре­ця, тільки глибоко духовна людина, що життєвим орієнтиром своїм обрала віру, здатна творити добро. І з цим не можна не погодитись. Адже наші пращури з діда-прадіда були християнами, захищали свою віру від зазіхань чужинців, а значить — відстоювали й світлі ідеали добра. Добра, що ніколи не постаріє, бо не старіє звичка допомагати одне одному, виявляти милосердя до хворих та бід­них, з повагою ставитися до батьків та людей похилого віку, захищати братів наших менших та увесь навколишній світ від зла та несправедливості. Добро для людської душі — це своєрідне добриво. Воно не тільки зміцнює духовно саму людину, а й додає неабияких сил і усім, хто її оточує. А добрі вчинки, які робить людина протягом усього свого життя, немов цеглинки, без яких годі й уявити собі закінчену вишукану споруду.

Отой собор крилатої душі,

Що кожен з нас побудувати прагне,

Дійшовши заповітної межі

Й добром зціливши душу спраглу…

Добрі справи, що в них живе милосердя та співчуття, завжди сучасні. І це не данина моді або часу. Це природний поклик справжньої людини. Тож поква­пимося вже сьогодні піти за цим покликом, бо життя наше таке коротке…
Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы