Ой, яка чудова українська мова!
“Наша дума, наша пісня не вмре, не загине”, — писав Тарас Григорович Шевченко. Цей геніальний поет якнайкраще розумів значення мови для повноцінного існування народу.
Українська мова дуже мелодійна. Слухаючи, як гозорять носії нашої мови, упевнюєшся, що пісенна основа в ній має величезне значення. В одному оповіданні я прочитав про цікавий епізод, який стався з іноземцем-мандрівником. Прибувши з Україну і вперше почувши українську мову, іноземець запитав у свого супутника: “Про що вони співають?” — “Вони просто розмовляють, — відповів той і додав: — Це ж українці”.
Українська мова щедра на добро, тепло й ласку. Мабуть, тільки в українській мові існує так багато пестливих слів: “лошатко”, “дівчинонька”, “коточок”. Звідки ж у нашій мові стільки ласки і добра?
Небагато мов світу можуть похвалитися такою буремною історією. Небагато з них витримали чужинський тиск такої напруги й люті. І ось за умов виживання українська мова виробила в собі доброту замість бажання помсти.
Сьогодні національна мова українців набула статусу державної, вона вивчається, відроджується і вдосконалюється. Нарешті народ України почав жити за правилом: “І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”. Це правило повинне виконуватись і в галузі української мови.
Українська мова дуже мелодійна. Слухаючи, як гозорять носії нашої мови, упевнюєшся, що пісенна основа в ній має величезне значення. В одному оповіданні я прочитав про цікавий епізод, який стався з іноземцем-мандрівником. Прибувши з Україну і вперше почувши українську мову, іноземець запитав у свого супутника: “Про що вони співають?” — “Вони просто розмовляють, — відповів той і додав: — Це ж українці”.
Українська мова щедра на добро, тепло й ласку. Мабуть, тільки в українській мові існує так багато пестливих слів: “лошатко”, “дівчинонька”, “коточок”. Звідки ж у нашій мові стільки ласки і добра?
Небагато мов світу можуть похвалитися такою буремною історією. Небагато з них витримали чужинський тиск такої напруги й люті. І ось за умов виживання українська мова виробила в собі доброту замість бажання помсти.
Сьогодні національна мова українців набула статусу державної, вона вивчається, відроджується і вдосконалюється. Нарешті народ України почав жити за правилом: “І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”. Це правило повинне виконуватись і в галузі української мови.
