Тут стиха дихає минуле (опис музейного залу)
Краєзнавчий музей — місце дуже затишне. Тихо й прохолодно в його великих залах. Минуле готове зустрітися із сьогоденням, щоб разом приготуватися до майбуття.
У нашому обласному краєзнавчому музеї більше десяти залів. Тут широко представлені всі сфери життя України та конкретно нашого регіону з доісторичних часів і до сьогодні. Особливу увагу найчастіше викликає зал козацької слави, експозицію якого було нещодавно оновлено й доповнено. Лише раз побувавши у цьому залі, повертаєшся до нього ще і ще, принаймні подумки.
Коли входиш до залу козацької слави, перше, що привертає увагу, — це прапори й величезна кількість найрізноманітнішої зброї. Стяги славних лицарів-запорожців виглядають просотаними пилом та димом запеклих боїв. Ось під цими знаменами перемагали наші предки турків і ляхів, боронячи неньку Україну. З величезною пошаною ставилися козаки до зброї: вона ж і небезпеку відгонить, і звитягу подарує. Ох і вправними ж вояками були ці запорожці! І сьогодні, я вважаю, жоден ворог не забажав би потрапити під лезо кривої козацької шаблюки, яка мирно висить зараз на стіні залу козацької слави. А ось пістоль з коштовно оздобленою ручкою. Це, мабуть, трофей, який узяв безіменний запорожець у бундючного турецького паші. А ось і срібний посуд, бо ж предки наші добре вміли й учту влаштувати.
Виходячи з цього музейного залу, чуєш ніби подих за спиною. Тут живе минуле, якого ми маємо бути гідні.
У нашому обласному краєзнавчому музеї більше десяти залів. Тут широко представлені всі сфери життя України та конкретно нашого регіону з доісторичних часів і до сьогодні. Особливу увагу найчастіше викликає зал козацької слави, експозицію якого було нещодавно оновлено й доповнено. Лише раз побувавши у цьому залі, повертаєшся до нього ще і ще, принаймні подумки.
Коли входиш до залу козацької слави, перше, що привертає увагу, — це прапори й величезна кількість найрізноманітнішої зброї. Стяги славних лицарів-запорожців виглядають просотаними пилом та димом запеклих боїв. Ось під цими знаменами перемагали наші предки турків і ляхів, боронячи неньку Україну. З величезною пошаною ставилися козаки до зброї: вона ж і небезпеку відгонить, і звитягу подарує. Ох і вправними ж вояками були ці запорожці! І сьогодні, я вважаю, жоден ворог не забажав би потрапити під лезо кривої козацької шаблюки, яка мирно висить зараз на стіні залу козацької слави. А ось пістоль з коштовно оздобленою ручкою. Це, мабуть, трофей, який узяв безіменний запорожець у бундючного турецького паші. А ось і срібний посуд, бо ж предки наші добре вміли й учту влаштувати.
Виходячи з цього музейного залу, чуєш ніби подих за спиною. Тут живе минуле, якого ми маємо бути гідні.
