Сьогодення України
Україна переживає зараз непростий час. Економіка знаходиться в стані реформування, киплять політичні пристрасті. Але крізь усю цю колотнечу поступово прозирають контури майбутньої України — європейської держави, у якій мешкають свідомі громадяни.
Говорячи про сьогодення нашої держави, хотілося б зупинитися на досить новому для українців явищі — вільному волевиявленні під час виборів. Ми вже двічі вибирали Президента України, тричі — депутатів Верховної Ради, представників місцевих органів влади. Кожен має право вибрати з претендентів того, кого забажає. На жаль, ми ще не навчилися повною мірою контролювати подальшу роботу народних обранців. В Україні багато політичних партій і об’єднань. Кожна з них має свою передвиборчу програму. Хотілося б, щоб наші політики включали до своїх програм такі пункти, як “щасливе дитинство”, “забезпечена старість”, “робота для всіх”, і додержувалися своїх обіцянок.
Поки що я не дуже добре розуміюся на політиці. Але, спостерігаючи за дорослими, я починаю розуміти: у суспільстві за десять років незалежності багато що змінилося. Сьогодення вимагає від нас не сліпої віри галасливим “вождям”, а критичного ставлення до політичних діячів, а також уміння йти на розумний компроміс. Сучасна Україна поступово звикає до демократії. Це означає, що суспільство одужує. А ще це означає, що кожен з нас має право на надію.
Говорячи про сьогодення нашої держави, хотілося б зупинитися на досить новому для українців явищі — вільному волевиявленні під час виборів. Ми вже двічі вибирали Президента України, тричі — депутатів Верховної Ради, представників місцевих органів влади. Кожен має право вибрати з претендентів того, кого забажає. На жаль, ми ще не навчилися повною мірою контролювати подальшу роботу народних обранців. В Україні багато політичних партій і об’єднань. Кожна з них має свою передвиборчу програму. Хотілося б, щоб наші політики включали до своїх програм такі пункти, як “щасливе дитинство”, “забезпечена старість”, “робота для всіх”, і додержувалися своїх обіцянок.
Поки що я не дуже добре розуміюся на політиці. Але, спостерігаючи за дорослими, я починаю розуміти: у суспільстві за десять років незалежності багато що змінилося. Сьогодення вимагає від нас не сліпої віри галасливим “вождям”, а критичного ставлення до політичних діячів, а також уміння йти на розумний компроміс. Сучасна Україна поступово звикає до демократії. Це означає, що суспільство одужує. А ще це означає, що кожен з нас має право на надію.
