Цікава зустріч
Нещодавно наша вчителька влаштувала в класі вечір-зустріч. Вона запросила до нас свого колишнього однокласника. Тепер він відомий журналіст і мандрівник. Олена Вікторівна запропонувала йому розповісти нам щось цікаве, і він залюбки погодився.
Слухати Олександра Олексійовича було дуже цікаво. Уже багато років він їздить по всій країні й за кордон і пише потім статті й оповідання на основі побаченого. Його розповіді дійсно захопливі. Він був і у Криму, і на Далекому Сході, і в Японії, і в Китаї, об’їздив усю Європу. Йому навіть пощастило потрапити до Африки. Він як журналіст брав участь у військових операціях, зустрічався з безліччю людей — і шахтарями, і моряками, і вченими, і акторами, і мистецтвознавцями, і міністрами, й навіть президентом. Він вів свої репортажі і з місць, які зазнали землетрусів і де спішно проводилася евакуація населення, і з «гарячих точок», і з країн, уражених голодом та епідеміями…
У кожній країні, розповідав Олександр Олексійович, є щось своє, неповторне. Наприклад, ніде немає таких безмежних степів, як у нас на Україні, таких величних гір, як на Кавказі… Неймовірно прекрасною є Японія, з її давніми традиціями й легендарним працелюбством і наполегливістю її мешканців. А Італія! Які там чудові пам’ятки архітектури, як цікаво ходити вулицями, по яких їздили на своїх колісницях іще давні римляни! А як здорово помилуватися гірським водоспадом! А поспілкуватися з пересічними острів’янами, які живуть на Балі! А відвідати тибетський монастир! А пройтися по індійських кварталах!
Кожен народ має свої власні традиції та свої власні проблеми, і дуже важливо, казав наш гість, вміти показати все це так, щоб будь-хто сприйняв їх як давно знайомі та зрозумілі. І він дійсно розповідав усе так, що здавалося, ніби англійські пери, американські військові, японські науковці живуть поруч із нами та є нам по-справжньому близькими людьми.
Може, я й не стану журналістом, але дуже хочу побачити весь світ на власні очі і, може, потоваришувати з громадянами інших країн. Адже всі ми мешканці однієї планети — Землі, і від нас залежить, щоб на ній завжди був мир і спокій.
Слухати Олександра Олексійовича було дуже цікаво. Уже багато років він їздить по всій країні й за кордон і пише потім статті й оповідання на основі побаченого. Його розповіді дійсно захопливі. Він був і у Криму, і на Далекому Сході, і в Японії, і в Китаї, об’їздив усю Європу. Йому навіть пощастило потрапити до Африки. Він як журналіст брав участь у військових операціях, зустрічався з безліччю людей — і шахтарями, і моряками, і вченими, і акторами, і мистецтвознавцями, і міністрами, й навіть президентом. Він вів свої репортажі і з місць, які зазнали землетрусів і де спішно проводилася евакуація населення, і з «гарячих точок», і з країн, уражених голодом та епідеміями…
У кожній країні, розповідав Олександр Олексійович, є щось своє, неповторне. Наприклад, ніде немає таких безмежних степів, як у нас на Україні, таких величних гір, як на Кавказі… Неймовірно прекрасною є Японія, з її давніми традиціями й легендарним працелюбством і наполегливістю її мешканців. А Італія! Які там чудові пам’ятки архітектури, як цікаво ходити вулицями, по яких їздили на своїх колісницях іще давні римляни! А як здорово помилуватися гірським водоспадом! А поспілкуватися з пересічними острів’янами, які живуть на Балі! А відвідати тибетський монастир! А пройтися по індійських кварталах!
Кожен народ має свої власні традиції та свої власні проблеми, і дуже важливо, казав наш гість, вміти показати все це так, щоб будь-хто сприйняв їх як давно знайомі та зрозумілі. І він дійсно розповідав усе так, що здавалося, ніби англійські пери, американські військові, японські науковці живуть поруч із нами та є нам по-справжньому близькими людьми.
Може, я й не стану журналістом, але дуже хочу побачити весь світ на власні очі і, може, потоваришувати з громадянами інших країн. Адже всі ми мешканці однієї планети — Землі, і від нас залежить, щоб на ній завжди був мир і спокій.
