Твір-опис процесу праці за власним спостереженням
Моя мама усе життя працює швачкою і має настільки великий досвід у цій професії, що мені інколи здається, що вона навіть з закритими очами зможе працювати на швейній машині та не глядячи виконувати найскладніші операції. Коли я дивлюсь, як вона працює, мене це заворожує і виникає бажання навчитися працювати так само, як і моя мама. Та щоб навчитися поратися на швейній машині, перш за все, треба досконало розгледіти, як це робиться. Саме тому одного разу я вирішила докладно та уважно послідкувати, як працює моя мама, а потім самій спробувати щось пошити.
Моя мама каже, що для того, щоб стати гарною швачкою, треба не тільки вміти працювати на швейній машині, але й добре знати її конструкцію, будову окремих вузлів та послідовність роботи. Крім того, справжня швачка повинна знати всі функціональні можливості машини, щоб використовувати їх у своїй роботі. Але все це я буду робити пізніше, коли піду навчатися професії в училище або коледж, а зараз просто уважно придивлюсь до практичної сторони.
Вдома мама користується звичайною механічною швейною машиною. Вона каже, що саме на такій машині краще всього навчатися швацькій справі. До того ж, робити це треба не поспішаючи, а для закріплення навичок можна попрацювати на холостому ходу з піднятою лапкою, а вже потім приступати до роботи.
Коли мама сідає шити, перш за все вона оглядає робоче місце та перевіряє, щоб перед голкою не було сторонніх предметів. Потім вона перевіряє, чи на місці голка та чи правильно вона встановлена. Після цього мама всідається зручніше та повертає маховик приводу до себе – так зручніше починати роботу. Далі мама підводить голку до матеріалу, підтримуючи кінці верхньої та нижньої нитки і плавно опускає лапку для притискання на тканину та робить два-три повороту маховиком. Мама каже, що потрібно уважно стежити за тим, щоб нижня та верхня нитки були правильно заправлені, не переплутувалися під час роботи та не попадали під тканину.
Коли мама опускає лапку і починає шити, вона обережно підтримує тканину обома руками та робить це так вправно, що матеріал рівно, начеб то під лінійку, заходить під стібок. Обережність тут потрібна не тільки для того, щоб усі шви були рівні та охайні, а й для того, щоб пальці ненароком не потрапили під голку. Для цього треба бути уважною і тримати руки подалі від лапки.
Виявляється, що при будь-якому порушенню роботи треба негайно зупинитися та звернутися до інструкції, де, як правило, описуються не тільки правила роботи, але й можливі поломки та те, як їх усунути. Але моя мама працює настільки справно, що такого майже не трапляється. А ось у мене, скоріш усього, буде виникати багато проблем, але я з цього приводу не переймаюсь, бо в мене є добрий та мудрий наставник.
Я впевнена, що якщо уважно спостерігати за процесом виконання любої роботи, через деякий час можна й самій навчитися це робити. Зрозуміло, що добре мати теоретичні знання з будь-якої професії, але для того, щоб її отримати, перш за все треба бути уважним, мати бажання та відчувати, що саме ця професія є твоїм покликанням.
Моя мама каже, що для того, щоб стати гарною швачкою, треба не тільки вміти працювати на швейній машині, але й добре знати її конструкцію, будову окремих вузлів та послідовність роботи. Крім того, справжня швачка повинна знати всі функціональні можливості машини, щоб використовувати їх у своїй роботі. Але все це я буду робити пізніше, коли піду навчатися професії в училище або коледж, а зараз просто уважно придивлюсь до практичної сторони.
Вдома мама користується звичайною механічною швейною машиною. Вона каже, що саме на такій машині краще всього навчатися швацькій справі. До того ж, робити це треба не поспішаючи, а для закріплення навичок можна попрацювати на холостому ходу з піднятою лапкою, а вже потім приступати до роботи.
Коли мама сідає шити, перш за все вона оглядає робоче місце та перевіряє, щоб перед голкою не було сторонніх предметів. Потім вона перевіряє, чи на місці голка та чи правильно вона встановлена. Після цього мама всідається зручніше та повертає маховик приводу до себе – так зручніше починати роботу. Далі мама підводить голку до матеріалу, підтримуючи кінці верхньої та нижньої нитки і плавно опускає лапку для притискання на тканину та робить два-три повороту маховиком. Мама каже, що потрібно уважно стежити за тим, щоб нижня та верхня нитки були правильно заправлені, не переплутувалися під час роботи та не попадали під тканину.
Коли мама опускає лапку і починає шити, вона обережно підтримує тканину обома руками та робить це так вправно, що матеріал рівно, начеб то під лінійку, заходить під стібок. Обережність тут потрібна не тільки для того, щоб усі шви були рівні та охайні, а й для того, щоб пальці ненароком не потрапили під голку. Для цього треба бути уважною і тримати руки подалі від лапки.
Виявляється, що при будь-якому порушенню роботи треба негайно зупинитися та звернутися до інструкції, де, як правило, описуються не тільки правила роботи, але й можливі поломки та те, як їх усунути. Але моя мама працює настільки справно, що такого майже не трапляється. А ось у мене, скоріш усього, буде виникати багато проблем, але я з цього приводу не переймаюсь, бо в мене є добрий та мудрий наставник.
Я впевнена, що якщо уважно спостерігати за процесом виконання любої роботи, через деякий час можна й самій навчитися це робити. Зрозуміло, що добре мати теоретичні знання з будь-якої професії, але для того, щоб її отримати, перш за все треба бути уважним, мати бажання та відчувати, що саме ця професія є твоїм покликанням.
