Процесу праці за власним спостереженням. Моє улюблене заняття.
З самого дитинства я захоплююсь плетінням бісером. Це моє улюблене заняття, якому я присвячую більшість свого вільного часу. Це заняття здається мені надзвичайно захоплюючим. Займаючись плетінням, можна втілити надзвичайні ідеї і зробити дуже красиві намиста, підвіски, браслети, пояси, кулони і дуже багато інших декоративних виробів, які роблять наше життя більш яскравим і приваблюючим. Підібрані зі смаком кольори, яскравість різноманітних відтінків та сам процес праці визивають у мене захоплення.
Бісероплетінням я займаюсь у гуртку, куди з задоволенням ходжу вже третій рік. Керівник нашого гуртка Ольга Петрівна дуже захоплена своєю працею людина. І перш, ніж почати нас вчити плетінню бісером, вона розповіла нам історію виникнення цього мистецтва. Виявляється, що бісер використовувався в давнину різними народами, і його призначенні у кожного з народів було різне. Наприклад, у Єгипті, Візантії и Греції бісером прикрашали одяг. А ось у Древній Русі, куди бісер привозився заморськими купцями, він використовувався для прикрашення різноманітних галантерейних виробів – гаманців, дамських сумок та іншого. У 1752 році М. В. Ломоносов отримав від Сенату дозвіл на відкриття у Оранієнбаумі майстерні з виробництва бісеру, яка повністю задовольнила потреби місцевих майстрів у цих маленьких скляних кульках.
Найбільший розвиток мистецтво роботи з бісером і виготовлення унікальних прикрас в Росії здобуло на початку XIX століття. Бісером прикрашали гаманці і сумочки, ім. вишивали футляри до окулярів и декоративні подушки. Техніка роботи з бісером і виготовлення різноманітних прикрас передавалася майстрами із покоління в покоління. Тому сучасні способи бісероплетіння являють собою старовинні традиції, що кожним з поколінь доповнюються новими прийомами, візерунками, матеріалами і поєднаннями кольорів.
І ось я зручніше усаджуюсь за стіл і беру в руку спеціальне пристосування, яке представляє собою невеличку дощечку с вбитими в неї гвіздочками, а в іншу руку голку з нанизаним на неї бісером, і починаю роботу. Рядок за рядком я нанизую скляні кульки та уважно стежу за дотриманням візерунка. А щоб готовий виріб виглядав повітряно і витончено, бісер залишаю на нитці з проміжками, а не щільно. Робота моя дуже копітка, але у мене достатньо терпіння і я впевнена, що результат того вартий. І ось через одну-дві години в моїх руках з’являється браслет, що переливається усіма кольорами райдуги. Такий витвір і подарувати можна, й самій надягати як доповнення до святкового наряду. Моє улюблене заняття потребує багато часу, але воно приносить мені неабияке задоволення, адже що може бути кращим, ніж створення унікальних приваблюючих поробок власними руками.
Бісероплетінням я займаюсь у гуртку, куди з задоволенням ходжу вже третій рік. Керівник нашого гуртка Ольга Петрівна дуже захоплена своєю працею людина. І перш, ніж почати нас вчити плетінню бісером, вона розповіла нам історію виникнення цього мистецтва. Виявляється, що бісер використовувався в давнину різними народами, і його призначенні у кожного з народів було різне. Наприклад, у Єгипті, Візантії и Греції бісером прикрашали одяг. А ось у Древній Русі, куди бісер привозився заморськими купцями, він використовувався для прикрашення різноманітних галантерейних виробів – гаманців, дамських сумок та іншого. У 1752 році М. В. Ломоносов отримав від Сенату дозвіл на відкриття у Оранієнбаумі майстерні з виробництва бісеру, яка повністю задовольнила потреби місцевих майстрів у цих маленьких скляних кульках.
Найбільший розвиток мистецтво роботи з бісером і виготовлення унікальних прикрас в Росії здобуло на початку XIX століття. Бісером прикрашали гаманці і сумочки, ім. вишивали футляри до окулярів и декоративні подушки. Техніка роботи з бісером і виготовлення різноманітних прикрас передавалася майстрами із покоління в покоління. Тому сучасні способи бісероплетіння являють собою старовинні традиції, що кожним з поколінь доповнюються новими прийомами, візерунками, матеріалами і поєднаннями кольорів.
І ось я зручніше усаджуюсь за стіл і беру в руку спеціальне пристосування, яке представляє собою невеличку дощечку с вбитими в неї гвіздочками, а в іншу руку голку з нанизаним на неї бісером, і починаю роботу. Рядок за рядком я нанизую скляні кульки та уважно стежу за дотриманням візерунка. А щоб готовий виріб виглядав повітряно і витончено, бісер залишаю на нитці з проміжками, а не щільно. Робота моя дуже копітка, але у мене достатньо терпіння і я впевнена, що результат того вартий. І ось через одну-дві години в моїх руках з’являється браслет, що переливається усіма кольорами райдуги. Такий витвір і подарувати можна, й самій надягати як доповнення до святкового наряду. Моє улюблене заняття потребує багато часу, але воно приносить мені неабияке задоволення, адже що може бути кращим, ніж створення унікальних приваблюючих поробок власними руками.
