Краса народної пісні - варіант 2

Пісня іде поруч з людиною все життя. З нею працюють і відпочивають, вона втілює погляди народу, його світогляд, минуле й сучасне.

Від народження до самої смерті людина нерозривно зв'язана з піснею. В перші дні життя чує дитина колискову, яку співає лагідна мама:

   Ой спи, дитя, без сповиття,

   Поки мати з поля прийде

   Да принесе три квіточки...

Підростаючи, дитя вчиться розкривати душу свою в піснях, виливати у них свої радощі, болі і жалі:

   Ой матінко-зірко,

   Як у строку гірко:

   Куди хилять, то й хилюся,

   Бо я всіх боюся.

Протягом багатьох століть створювали люди пісні, вкладаючи в них тривоги, сподівання і надії. З них ми дізнаємося про життя нашого народу, про минуле нашої Батьківщини, мрії пращурів:

   Від синього Дону до сивих Карпат

   Одна нероздільна родина.

   Без панства, без рабства, насильства і зрад, —

   Вільна, незалежна Вкраїна.

Український народ виливав у піснях і свій палкий протест проти поневолення та кріпосницького гніту і прагнення до вільного життя:

   Із-за гори вітер віє,

   А в долині тихо,

   Добре було на Вкраїні,

   А тепера лихо.

Наш народ вмів і розважатися. Теплим гумором зігріті жартівливі пісні „Грицю, Грицю, до роботи”, „Одна дівка задавалася”.

Українські народні пісні — найбагатша і найкрасивіша частина усної народної творчості.

Мелодійні та щирі, іноді гнівні, а часом ніжні та ліричні або гумористичні, вони відбивають світобачення нашого народу, містять у собі частинку його душі. Ми маємо плекати ці перлини народної художньої культури.