Чи повинна одна людина впливати на іншу?
Жив собі один американський розумник на ймення Дейл Карнегі. Одного разу йому здалося, що він винайшов щось нове в галузі психології спілкування. І написав Карнегі книжку, а потім ще одну, а потім…
У світі існує кілька способів спілкування, але найзрозумілішими для нас є американський і європейський. Перший, природно, набагато активніший, навіть дещо агресивний. Його суть полягає в тому, щоб здійснити вплив на партнера по спілкуванню. Надмета американського способу спілкування — сягнути рівня ділового партнерства і досягти — в ідеалі разом — певного успіху. Другий, тобто європейський спосіб спілкування полягає у взаємній демонстрації індивідуальностей і має своєю надметою всебічне вираження двох особистостей, які спілкуються. На мій погляд, те, як спілкуються свідомі європейці, має бути для нас взірцем. А американського в нас і так вистачає.
Я вважаю, що одна людина не повинна впливати на іншу. Якщо ж такий вплив необхідний, треба зробити це принаймні не демонстративно, а в прихованій формі. Навіщо? Для того, щоб співрозмовник не відчув себе обмеженим, керованим, нарешті, одуреним. Звичайно, бувають такі ситуації, коли без впливу обійтися не можна, наприклад, у разі спілкування вчителя й учня, лікаря й хворого. Як кажуть психологи, у таких випадках вплив обумовлений самою ситуацією спілкування. Але ж у таких ситуаціях ролі розподілено заздалегідь, і ніякої обмеженості і керованості тут немає — лише безмовна взаємна угода дотримуватися своєї ролі до кінця.
Я б не хотів впливати на своє оточення. Кожен з нас, маючи право на самоствердження, мусить сам себе привчати дотримуватися правил етики спілкування. Кожна людина чудова і неповторна вже тому, що вона людина. А хіба можна виправляти й потворити прекрасне? Звичайно, ні. Кожна особистість заслуговує вільного розвитку своєї індивідуальності — ось чудове надбання демократичного способу життя.
У світі існує кілька способів спілкування, але найзрозумілішими для нас є американський і європейський. Перший, природно, набагато активніший, навіть дещо агресивний. Його суть полягає в тому, щоб здійснити вплив на партнера по спілкуванню. Надмета американського способу спілкування — сягнути рівня ділового партнерства і досягти — в ідеалі разом — певного успіху. Другий, тобто європейський спосіб спілкування полягає у взаємній демонстрації індивідуальностей і має своєю надметою всебічне вираження двох особистостей, які спілкуються. На мій погляд, те, як спілкуються свідомі європейці, має бути для нас взірцем. А американського в нас і так вистачає.
Я вважаю, що одна людина не повинна впливати на іншу. Якщо ж такий вплив необхідний, треба зробити це принаймні не демонстративно, а в прихованій формі. Навіщо? Для того, щоб співрозмовник не відчув себе обмеженим, керованим, нарешті, одуреним. Звичайно, бувають такі ситуації, коли без впливу обійтися не можна, наприклад, у разі спілкування вчителя й учня, лікаря й хворого. Як кажуть психологи, у таких випадках вплив обумовлений самою ситуацією спілкування. Але ж у таких ситуаціях ролі розподілено заздалегідь, і ніякої обмеженості і керованості тут немає — лише безмовна взаємна угода дотримуватися своєї ролі до кінця.
Я б не хотів впливати на своє оточення. Кожен з нас, маючи право на самоствердження, мусить сам себе привчати дотримуватися правил етики спілкування. Кожна людина чудова і неповторна вже тому, що вона людина. А хіба можна виправляти й потворити прекрасне? Звичайно, ні. Кожна особистість заслуговує вільного розвитку своєї індивідуальності — ось чудове надбання демократичного способу життя.
