Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові
Ще в Біблії було відзначено наявність у світі величезної кількості мов. У легенді про Вавилонську вежу розповідається, що до її побудови людство говорило спільною мовою, а потім було розділено, оскільки Бог покарав їх, надавши кожному свою мову. Відтоді, на земній кулі нараховується більше шести тисяч «живих» мов, тобто тих, якими досі спілкуються. А скільки вже померло… Звичайно, що не всі вони однаково поширені, але ми знаємо, що англійською, наприклад, розмовляють найперше британці, американці, австралійці, французькою — власне французи та представники деяких країн Африки, іспанською — іспанці та вихідці з багатьох країн Латинської Америки. Мова стає допоміжним фактором для визначення походження людини, адже тільки одна з тих, якими вона володіє, є для неї рідною.
Та не слід забувати, що вживання мови і змінює її. Для фахівців з певної мови є зовсім простим завданням визначити, звідки саме походить та чи інша людина. Усі, хто володіє англійською, навіть школярі, знають, що вона не є однаковою у Великій Британії та Америці, так само відрізняються варіанти іспанської в Іспанії та, наприклад, Мексиці. Навіть усередині однієї країни мова може відрізнятися! І знову ж таки фахівці кажуть, що це абсолютно нормальний і навіть закономірний факт. Мова жива, і, як кожна жива істота, вона повинна розвиватися, щоб існувати.
Для того щоб жити, людині необхідні харчування й захист від сил природи, а мова існує, коли її вживають, причому роблять це правильно. На жаль, трапляються люди, котрі говорять чи пишуть з великою кількістю помилок або навіть, як кажуть, ненормативною лексикою. На мою думку, це свідчить про неповагу з їхнього боку, причому не тільки до власної мови, але й до самого себе. Погане мовлення знижує їхню оцінку іншими людьми, а деякі навіть зовсім уникають спілкування з такими «грамотіями».
Кожен повинен плекати свою мову, поважати її. З раннього дитинства слід прислухатися до батьків, котрі виправляють наші помилки, потім у школі — старанно навчатися говорити й писати правильно. І протягом усього життя треба підтримувати й розвивати знання рідної мови, читаючи класичну літературу, дивлячись вистави, пишучи рідною мовою. Рівень нашої культури залежить не тільки від того, наскільки ми ввічливі, наскільки знаємо правила етикету, — одним із його складових є рівень культури мовлення.
Та не слід забувати, що вживання мови і змінює її. Для фахівців з певної мови є зовсім простим завданням визначити, звідки саме походить та чи інша людина. Усі, хто володіє англійською, навіть школярі, знають, що вона не є однаковою у Великій Британії та Америці, так само відрізняються варіанти іспанської в Іспанії та, наприклад, Мексиці. Навіть усередині однієї країни мова може відрізнятися! І знову ж таки фахівці кажуть, що це абсолютно нормальний і навіть закономірний факт. Мова жива, і, як кожна жива істота, вона повинна розвиватися, щоб існувати.
Для того щоб жити, людині необхідні харчування й захист від сил природи, а мова існує, коли її вживають, причому роблять це правильно. На жаль, трапляються люди, котрі говорять чи пишуть з великою кількістю помилок або навіть, як кажуть, ненормативною лексикою. На мою думку, це свідчить про неповагу з їхнього боку, причому не тільки до власної мови, але й до самого себе. Погане мовлення знижує їхню оцінку іншими людьми, а деякі навіть зовсім уникають спілкування з такими «грамотіями».
Кожен повинен плекати свою мову, поважати її. З раннього дитинства слід прислухатися до батьків, котрі виправляють наші помилки, потім у школі — старанно навчатися говорити й писати правильно. І протягом усього життя треба підтримувати й розвивати знання рідної мови, читаючи класичну літературу, дивлячись вистави, пишучи рідною мовою. Рівень нашої культури залежить не тільки від того, наскільки ми ввічливі, наскільки знаємо правила етикету, — одним із його складових є рівень культури мовлення.
