Роль мови в процесі формування нації - варіант 1
Раби — це нація,
Котра не має Слова,
Тому й не може захистите себе.
О. Пахльовська
Більше десяти років минуло з того часу, як Україна стала незалежною державою, як встала на шлях національного відродження, як почала стверджуватися серед інших країн. Але чомусь сьогодні, коли, здавалося б, ніяких перешкод для розвитку нашої культури немає, українці почали „себе у собі забувати”. Як наслідок неусвідомлення себе як нації — не тільки гальмування діяльності в нашій країні, але й не дуже високий рівень авторитету України на міжнародній політичній арені.
Самостійна держава не може обмежити себе Основним Законом та символікою. Цього не досить. Державність має бути усвідомлена народом. Показником державності є й мова. Спитаймо дитину: „Хто такі французи або поляки?” Вона без жодного сумніву відповість, що це люди, які розмовляють французькою або польською мовою. Для дитини, як і для більшості дорослих, саме мова є показником національної приналежності, саме спільна для певної групи людей мова робить цих людей нацією. І в цьому є сенс. Іван Огієнко переконливо довів, що в мові конденсується духовна енергія народу. Мова відображає психологію народу, рівень його культурного розвитку.
...Мова — це душа народу,
Народ без мови не народ, —
писав Володимир Сосюра.
Внаслідок русифікації, котра тривала в нашій країні кілька століть, українська мова поступилася перед російською. Але ж ми — українці, мова наша — українська. Вона живе в піснях, переказах, легендах, у ніжній маминій пісні та суворому батьківському слові. Якщо ми відцураємось рідної мови, то тим самим відвернемось від минулого нашої країни, а отже, від наших дідусів і бабусь — втратимо „корінь і основу”, обчухраємо „себе дотла”.
Мова, культура, мистецтво, освіта сприяють розвитку національної свідомості, формуванню нації. Саме самосвідомість нації визначає силу і авторитет держави.
Занепад мови свідчить про духовне зубожіння і моральну деградацію народу. Мова — це головна ознака нації. Коли мова йде в небуття, зникає нація, бо без мови рідної „народу нашого нема”.