Улюблене місце відпочинку моєї сім’ї
Багато з наших співвітчизників кожен рік вирушають на відпочинок до модних гірськолижних курортів чи на узбережжя екзотичних морів і океанів. А я зі своєю родиною волію відпочивати, не виїжджаючи з нашої рідної країни. Природні багатства України дозволяють довго не замислюватися над місцем відпочинку, бо кращим вибором для усіх наших співвітчизників є Південний берег Криму, куди ми і їздимо кожен рік з тієї пори, коли я себе пам’ятаю.
Ось і минулого літа я разом з батьками відпочивав біля Чорного моря. Разом з нами на відпочинок приїхали ще дві сім’ї, які були друзями нашої родини. Ми відпочивали в Криму, і свій наметний табір розташували на узбережжі Чорного моря, неподалік від маленького кримського села. З одного боку нашого табору можна було побачити жовто-зелений гарячий степ, з другого – безкрайні простори голубого моря, зліва нас оточували виноградники, а справа – мигдалевий сільський сад. Жили ми в наметах, а їжу готували на невеличкій газовій плитці. Воду можна було набирати лише в селі, де розташовувалась чиста криничка.
У селі, біля якого розташувався наш табір, було досить небагато хат. Їх, як прийнято в Криму, оточували сади з різноманітними деревами, які були не менш розкішні, ніж у нас вдома. Усюди росли персики, виноград і абрикоси. А ось яблук було досить мало. Зате навкруги цвіли розкішні різнокольорові троянди, які так чудово пахнуть ввечері.
З іншого боку нашого дикого табору розпростерлися нескінчений берег і таке ж безмежне море, чудове, казкове і різне кожної хвилини. Ми кожен день дуже рано прокидалися і спостерігали, як червона куля сонця підіймалася над безкрайнім степом, небо з бузкового і синього ставало яскраво-блакитним, а сонце з червоного і ласкавого в якусь мит перетворювалося на пекуче і сліпуче. Вдень на сонці майже не можливо було знаходитись, тому ми постійно ховалися у тіні улюбленої старої акації, яка росла неподалік від нашого табору. На деякий час ми вибігали, щоб попірнати в блакитній морській воді та пошукати маленьких морських черепашок між камінців на дні прозорого моря.
Можна було трохи пройти за село і побачити вражаючі скелі. Там завжди дуже цікаво. Біля скель можна побачити медуз, різних риб, різноманітні водорості і навіть морських крабів. Кожен вечір краби вилазили на скелі і їх можна було ловити. Коли сонце ховалося за обрій, море і небо знову змінювали свої кольори. І якщо небо ставало синім, бузковим, рожевим і навіть жовтогарячим, то море залишалося синім і лише віддзеркалювало усі ці барви. Вночі майже вся природа узбережжя відпочивала, на оксамитовому небосхилі сяяли величезні яскраві зірки, а хвилі тихо-тихо шелестіли, набігаючи на пологий берег.
Може я просто звик до такого відпочинку, але мені він дуже подобається. Незважаючи на достатньо заманливі пропозиції про відпочинок за кордоном, я ніколи не відмовлюсь від тихого родинного відпочинку на південному березі Криму. Я їздив туди зі своїми батьками, я буду їздити туди і зі своїми дітьми і насолоджуватися красотою такого рідного Чорного моря.
Ось і минулого літа я разом з батьками відпочивав біля Чорного моря. Разом з нами на відпочинок приїхали ще дві сім’ї, які були друзями нашої родини. Ми відпочивали в Криму, і свій наметний табір розташували на узбережжі Чорного моря, неподалік від маленького кримського села. З одного боку нашого табору можна було побачити жовто-зелений гарячий степ, з другого – безкрайні простори голубого моря, зліва нас оточували виноградники, а справа – мигдалевий сільський сад. Жили ми в наметах, а їжу готували на невеличкій газовій плитці. Воду можна було набирати лише в селі, де розташовувалась чиста криничка.
У селі, біля якого розташувався наш табір, було досить небагато хат. Їх, як прийнято в Криму, оточували сади з різноманітними деревами, які були не менш розкішні, ніж у нас вдома. Усюди росли персики, виноград і абрикоси. А ось яблук було досить мало. Зате навкруги цвіли розкішні різнокольорові троянди, які так чудово пахнуть ввечері.
З іншого боку нашого дикого табору розпростерлися нескінчений берег і таке ж безмежне море, чудове, казкове і різне кожної хвилини. Ми кожен день дуже рано прокидалися і спостерігали, як червона куля сонця підіймалася над безкрайнім степом, небо з бузкового і синього ставало яскраво-блакитним, а сонце з червоного і ласкавого в якусь мит перетворювалося на пекуче і сліпуче. Вдень на сонці майже не можливо було знаходитись, тому ми постійно ховалися у тіні улюбленої старої акації, яка росла неподалік від нашого табору. На деякий час ми вибігали, щоб попірнати в блакитній морській воді та пошукати маленьких морських черепашок між камінців на дні прозорого моря.
Можна було трохи пройти за село і побачити вражаючі скелі. Там завжди дуже цікаво. Біля скель можна побачити медуз, різних риб, різноманітні водорості і навіть морських крабів. Кожен вечір краби вилазили на скелі і їх можна було ловити. Коли сонце ховалося за обрій, море і небо знову змінювали свої кольори. І якщо небо ставало синім, бузковим, рожевим і навіть жовтогарячим, то море залишалося синім і лише віддзеркалювало усі ці барви. Вночі майже вся природа узбережжя відпочивала, на оксамитовому небосхилі сяяли величезні яскраві зірки, а хвилі тихо-тихо шелестіли, набігаючи на пологий берег.
Може я просто звик до такого відпочинку, але мені він дуже подобається. Незважаючи на достатньо заманливі пропозиції про відпочинок за кордоном, я ніколи не відмовлюсь від тихого родинного відпочинку на південному березі Криму. Я їздив туди зі своїми батьками, я буду їздити туди і зі своїми дітьми і насолоджуватися красотою такого рідного Чорного моря.
