"Лебідь, рак і щука" аналіз

Аналіз байки “Лебідь, рак та щука” Леоніда Глібова допоможе підготуватися до уроку.

Аналіз байки “Лебідь, рак та щука”

Автор – Леонід Глібов

Рік написання – 1853

Байка — невеликий, найчастіше віршований твір повчального змісту. Дійовими особами байок найчастіше є тварини, іноді — людські істоти чи неживі предмети. Байка служить зразком життєвої мудрості.

Тема: повчальна розповідь про відсутність погодженості дій у роботі Лебедя, Рака й Щуки.

Байка “Лебідь, рак і щука” нагадує народну казку. Дійові особи пробують виконувати якусь роботу, але не все у них виходить.

Головні герої – Лебідь, Щука, Рак.

Головні герої байки зібралися везти віз, але кожний тягнув у свою сторону, тому він не зрушив з місця. Причина невдачі криється в неузгодженості дій. Вони вирішили зробити спільну справу, але домовитися не зуміли.

Автор дібрав таких дійових осіб, які ніяк не могли порозумітися, бо вони дуже різняться між собою. Відсутність погодженості дій, нерозуміння спільного у справі – головна причина невдачі героїв.

Головна думка: безлад не приносить бажаного результату. Автор у цій байці висміює людей-егоїстів.

Леонід Глібов робить висновок:«Хто винен з них, хто ні – судить не нам, та тільки хура й досі там».

Мораль байки «Лебідь, Щука і Рак» автор вказав на початку, написавши про те, що якщо між особами, які виконують спільну справу, немає згоди, то і справа просуватися не буде. Під згодою в даному випадку розуміється спільність інтересів і прагнень.

Автор не випадково вибрав трьох абсолютно різних персонажів. Лебідь хоче полетіти, раку властиво рухатися назад, а щука хоче швидше вскочити у воду. Природно, що при таких різних інтересах і мови не може йти про спільне виконання якої-небудь справи. В основі успіху будь-якої справи є спільність інтересів і прагнення до єдиної мети.

“ЛЕБІДЬ, ЩУКА І РАК” українською

У товаристві лад — усяк тому радіє;
Дурне безладдя лихо діє,
І діло, як на гріх,
Не діло — тільки сміх.
Колись-то Лебідь, Рак та Щука
Приставить хуру узялись.
От троє разом запряглись,
Смикнули — катма ходу…
Що за морока? Що робить?
Ай не велика, бачся, штука,—
Так Лебідь рветься підлетіть,
Рак упирається, а Щука тягне в воду.
Хто винен з них, хто ні —
судить не нам
Та тільки хура й досі там.