Каа з Книги джунглів Р. Кіплінга

Прочитавши книгу «Мауглі» Редьярда Кіплінга я уявила собі, як потрапила до казкових джунглів, які прихистили і маленького Мауглі. Я подумала, а чи змогла б я, так як і він, подружитися з мешканцями джунглів а потім стати їхнім ватажком?

І ось я опинилася в тропічних хащах, ось я веду спокійну та мирну розмову з одним із наймогутніших мешканців джунглів – з пітоном, якому автор дав дивне, але досить вірне ім’я – Каа. Я вже добре знаю, що пітон дуже могутній і підступний. Крім того, він вміє лазити по деревам не гірше самих спритних мавп. Ночами він полює на маленьких мавпенят і від одного погляду на пітона у мене тремтять ноги, як у мавп тремтять їх довгі хвости.

Що я змогла б розповісти Каа про себе, що йому буде цікаво про мене дізнатися? Мене, як і Мауглі, він з легкістю зміг би прийняти за мавпеня та дуже не роздивляючись, з’їсти. Але добре, що я живу не в джунглях а мешкаю у великому місті, де немає пітонів та інших тварин і небезпека не підстерігає мене на кожному кроці. Думаю, що пітону буде не цікаво почути про моє життя у мегаполісі.

А ось що мені може розповісти могутній Каа? Гадаю, що лише про те, що останні два тижні він провів у повній самоті. Причиною цієї самотності стала стара шкура, яку він за цей час змінив на нову і зробив це так, щоб цього не бачили сторонні очі. Тепер же пітон улігся на гарячому уступі і насолоджується сонячними променями та милується своє чудовою новою шкірою. Каа дуже важкий, але спритний і по-своєму красивий.

Пітона прикрашає строкатий візерунок на спині, коричневий з жовтими плямами. Про що ще він міг би розповісти, звикаючи до нового вигляду та до мене, як до стороннього зайвого предмету? Що він дуже голодний і не відмовився б покуштувати мавпочкою. Тим більше, що був вагомий привід негайно відправитися в погоню за бандерлогами, бо вони вкрали Мауглі. Вважаю, що Каа попередив би мене як свого нового друга про небезпеку мавп у той час, коли їх безліч. Одночасно я дізналася б від Каа, що бандерлоги ніколи не будуть битися, якщо їх буде менше сотні. А ще Каа розповів би мені про ті незчисленні багатства, які в Холодних печерах охороняє біла кобра. Я хотіла би хоч краєчком ока подивитися на те золото і коштовності. Але це буде вже інший раз. А поки я залишусь з Каа – мудрим, гордим, суворим і водночас добрим представником диких джунглів, які б без допомоги Каа та інших справжніх друзів стали б загибеллю для маленької людської дитини Мауглі.