„Робінзон Крузо” — книга, звичайно ж, відома усьому світові. Вона дуже швидко стала популярною у Читачів усіх країн, була перекладена майже на всі мови світу. Пройшло багато років з того часу, як Даніель Дефо написав цей твір, але й досі він читається з великою цікавістю, хвилює уяву. Тисячі людей вперше дізнаються про історію Робінзона Крузо, мільйони читачів перечитують цю книгу знову, і кожен знаходить у ній щось своє, кожен співчуває героєві. Діти граються у Робінзона Крузо, його ім'ям користуються у повсякденні, вже не маючи на увазі сам твір. Історія Робінзона Крузо перестала бути історією конкретної особистості, вона стала символом.
Робінзон Крузо був напевно звичайнісінькою людиною, з її гараздами та сумом. Він, можливо, не відзначався якимись особливими талантами. Саме це робить його таким близьким до нас, його вчинки зрозумілі кожному, а його роздуми та життєві принципи викликають співчуття та добре ставлення до героя.
В романі йде мова про людину, яка посідала не дуже важливе місце у суспільстві, яка звикла жити, користуючись надбаннями свого часу, потрапляє у таке становище, в якому не має можливості жити у звичних умовах. Більше того, Робінзон знаходиться у скруті, майбутнє лякає його. Відірваність від цивілізації здається йому гіршою за смерть. Його охоплює відчай. Таким зображує автор Робінзона у перші дні його життя на безлюдному острові.
Проте, з часом Робінзон вимушений замислитись про те, як залишитися живим у нових обставинах, і відчай змінюється на надію. Лише під час хвороби смуток знову повертається, посилений тим, що Робінзон відчуває себе дуже самотнім.
Коли він потрапив на острів, то мав лише те, що було на ньому. Інструменти, які вдалося врятувати з корабля, допомогли вижити, а наполеглива праця зробила це можливим. Робінзон будує собі житло, із знайдених зернин вирощує хліб. Кози, які жили на острові, стають його домашньою худобою та забезпечують його молоком та сиром. Щоб виростити із декількох зернинок вдосталь хліба, знадобилося декілька років наполегливої праці. Для Робінзона ці зернинки означали не лише можливість їсти хліб. Це була його перемога над злою долею.
Поліпшуючи собі умови життя, Робінзон не полишає надію повернутися додому. Втомившись чекати якогось корабля, що пропливатиме біля острова і зможе його врятувати, Робінзон вирішує побудувати човен.
У творі дуже багато прикладів того, що може зробити людина, маючи непохитну волю та цілеспрямованість. Жодне випробування не змогло зломити характер Робінзона. Він кинув виклик обставинам і переміг їх.
Незламний характер Робінзона уособлює кращі риси всього людства. Людина не повинна боятися труднощів. Саме ця думка є висновком твору „Робінзон Крузо”. І саме тому історія звичайного моряка, який завдяки наполегливій праці та незламному характеру зумів вижити та підвищитися над несприятливими обставинами, буде ще довго хвилювати читачів цієї чудової книги. Бо приклад Робінзона доречний не лише на безлюдному острові, алей у повсякденному житті.
