"Пригоди Гекльберрі Фінна" історія написання
“Пригоди Гекльберрі Фінна” історія написання популярного роману досить цікава.
“Пригоди Гекльберрі Фінна” історія створення
Задум нового роману про Гекльберрі Фінна виник у Твена ще тоді, коли він закінчував свою книгу про Тома Сойєра.
Марк Твен розпочав роботу над рукописом під назвою “Автобіографія Гекльберрі Фінна”. Загалом письменник працював над книгою 8 років: з 1876 по 1884-й. Проте ця робота відбувалася з великими перервами. Щойно розпочавши її, письменник відклав рукопис на три роки до 1879 року, пояснивши у своїй автобіографії це тим, що книга “втомилася”, що це пов‟язано з його поривчастим, непосидючим характером і звичкою, як він висловлювався, тримати на літературних стапелях по декілька незавершених кораблів. Через три роки Твен продовжив роботу над книгою і 1884 року завершив її написання.
Роман став продовженням “Пригод Тома Сойєра”, та вже з іншим головним героєм. Зауважимо, що Гек змальований з письменникового приятеля дитячих років Тома Бланкеншіпа. У своїй автобіографії (надрукованій у автентичному вигляді лише 2011 року) письменник зазначає, що змалював Тома точно таким, яким той був: неосвіченим, немитим, голодним, але з добрим серцем. Його свобода була необмежена, з власного погляду він був єдиною вільною особою у суспільстві, і як наслідок він був цілком щасливий. Він міг піти та прийти коли захоче, йому ніколи не треба було працювати чи йти до школи, він міг робити будь-що добре чи погане. Відзначмо, однак, що жорстокий кінець історії реального Тома Бланкеншіпа докорінно відрізняється від завершення роману “Пригоди Гекльберрі Фінна”. Проте, після завершення роману, опублікувати його письменнику вдалося не одразу.
Навколо публікації роману розгорнулася активна полеміка. Так, журнал “Століття”, який опублікував лише уривки роману ще до публікації книги, наполягав на викресленні посилань на оголеність, мертвих котів тощо. “Бостонська газета” писала, що серія пригод має низький рівень моралі, грубий діалект, систематичне використання поганої граматики та нечемних висловів, та загалом стиль книги – зухвалий і нешанобливий. У Конкорді (штат Массачусетс) “Пригоди Гекльберрі Фінна” були вилучені з міських бібліотек як “сміття, придатне лише для звалища”.
Та все ж роман нарешті надрукували 10 грудня 1884 року в Канаді та Англії та 18 лютого 1885 року в США.
Марк Твен був противником расизму і рабства, і вустами своїх героїв прямо і недвозначно заявляє про це зі сторінок роману. Позиція автора викликала обурення багатьох його сучасників. Сам Твен ставився до цього з іронією. Коли в 1885 році публічна бібліотека в Массачусетсі вирішила вилучити з фонду «Пригоди Гекльберрі Фінна», Твен написав своєму видавцеві: «Вони виключили Гека з бібліотеки як сміття, придатне тільки для нетрів, через це ми безсумнівно продамо ще 25 тисяч копій книги».
Однак в кінці XX століття деякі слова, загальновживані за часів створення книги (наприклад, «ніггер»), стали вважатися расовими образами. «Пригоди Гекльберрі Фінна» у зв’язку з розширенням меж політкоректності вилучені з програми деяких шкіл США за нібито расистські висловлювання. Вперше це сталося в 1957 році в штаті Нью-Йорк. У лютому 2011 року в США вийшло нове видання книги, в якому «образливі» слова були замінені на політкоректні
