Яку правду розказав Ж. де Лафонтен у байці «Зачумлені звірі»?

Яку правду розказав Ж. де Лафонтен у байці «Зачумлені звірі»?

Твори французького байкаря Ж. де Лафонтена — філософські й політичні, народні за своїм гумором, по-французьки вишукані й галантні. Цікавою, на мою думку, є байка «Зачумлені звірі».

Дія байки відбувається в лісі. Тут вільно почувалися Лев, Лисиця, Вовк, Осел. Та сталося лихо: у лісі бушує чума, що її послано звірам за гріхи.

Було звіроті не до справ:

Уже не йшли на полювання

Ні хитрі лиси, ні вовки,

І велелюбні голубки

Забули вже за любування.

(Переклад І. Світличного)

І цар звірів Лев зібрав усе лісове товариство, щоб кожен покаявся і зізнався у скоєних гріхах. Вирішили, що вмерти має найбільший грішник. Лев, як цар, виявився безгрішним. Тигри, вовки «себе картали залюбки».

Та всіх їх так атестували,

Що хижаки, розбійники — і ті,

Здавалося, були святі.

(Переклад І. Світличного)

Але хто ж був визнаний винним? Як виявилося, найбільшим грішником звірі визнали Осла, який вкусив жмутик зеленої трави. Чому ж Осел мав померти? Та тому, що він був беззахисний, безсилий, і ніхто за нього не заступився.

Головна причина вини Осла полягає в тому, що у нього не було грошей відкупитися.

Отак і в нас: є гроші — маєш право,

Немає — то під суд іди.

(Переклад І. Світличного)

Останні рядки розкривають алегорію байки. Звірине товариство нагадує людей, у житті яких панують такі жорстокі й ниці закони.

Заслуга Ж. де Лафонтена полягає в тому, що він розкрив правду про людське суспільство, в якому, на жаль, панують не закони розуму, а гроші. Блиск золота, жага збагачення й породжують ниці вчинки і мораль.