Виховне значення повісті Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі»

Події повісті Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі» відбуваються у Святвечір — тієї найдивовижнішої ночі, єдиної на рік, коли здійснюються всі мрії й бажання, стають реальними найфантастичніші речі. «Це радісні дні — дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні в усьому календарі, коли люди ніби за мовчазною згодою, добровільно розкривають одне одному серце і вбачають у своїх ближніх, — навіть бідних і знедолених, — таких самих людей, як вони самі», — так писав Чарльз Діккенс про ці дні. Як відомо, Різдво — це велике свято, торжество світла і добра, день очищення душі від усякого зла. Наше життя досить прозаїчне, та, виявляється, і в ньому є місце диву.

Саме такому, яке сталося з головним героєм повісті — Скруджем. Він зумів переглянути своє життя і зрозуміти речі, на які раніше не звертав уваги. У цьому йому допоміг дух колишнього компаньйона Марлі, Духи Минулого, Теперішнього і Майбутнього. Виявляється, що людина сама кує собі ланцюги, за які потім доводиться розплачуватися. Що це за ланцюги? Жадібність, жорстокість, байдужість, черствість, які призводять до відчуження від людей, самотності. Видовище власної смерті і те, що за ним ніхто не шкодував, перелякало і сприяло його духовному переродженню.

Різдвяна історія Ч. Діккенса схожа на казку зі щасливим кінцем. Як і кожна казка, вона має свій підтекст. Письменник нагадує людям, що часто у своїх нещастях винні вони самі, у їхніх руках можливість змінити життя на краще, жити у мирі та злагоді, бути добрими і милосердними. Потрібно хоча б іноді аналізувати свої вчинки, і тоді стануть зрозумілими помилки, які треба виправляти завжди вчасно. Так думав письменник, який бажав бачити всіх людей щасливими. Його мрії були ілюзорними, та все ж він змушував людей замислитися над власним життям. І за це йому велике спасибі.