Ставлення Р. Бредбері до цивілізації, котру він зобразив у новелі «Усмішка»

Усю творчість американського письменника Р. Бредбері пронизує тривога за долю людства. Змальовуючи майбутнє, він розмірковує над проблемами сьогоднішнього і майбутнього життя землян.

Коли перегорнуто останню сторінку новели «Усмішка», виникає питання: чи вірить автор у майбутнє зображеної цивілізації? Важко навіть із певністю на нього відповісти. Здається, що Бредбері у цивілізації розчарований. Письменника триножить життя людей, про яких він розповідає.

Які вони, люди майбутнього? Брудні, у брудному одязі з грубої мішковини, голодні, бо не мають змоги купити навіть ту огидну їжу, яку варять в іржавій каструлі. Люди схожі на дикунів, які усе розбивають, бо їм подобаєтьсябити, громити, трощити. Ці люди страшні, жорстокі. Вони втратили усе людське: душу, мораль, культуру, деградували як особистості. Створивши технократичну цивілізацію, люди прийшли до духовного зубожіння. Саме це й лякає письменника.

Але він знає вихід: цивілізацію може врятувати «людина з душею, людина, в якої душа горнеться до гарного». Такою людиною був Том, хлопчик, який не міг плюнути на картину, не міг знищити її.

Несподіваний фінал новели вносить оптимістичну нотку, пов'язану з маленькою надією на зміну на краще. Це нове життя буде осяяне усмішкою, що стала у новелі символом добра, краси, які слід берегти та уміти цінувати.