"Конрад, або Дитина з бляшанки" аналіз
“Конрад, або Дитина з бляшанки” аналіз та характеристика героїв повісті Крістін Нестлінгер викладена в цій статті.
“Конрад, або Дитина з бляшанки” аналіз
Рік написання – 1975
Жанр – повість.
Тема – пригоди штучно створеного хлопчика в реальному світі.
Ідея – слухняним бути потрібно вміру, що “закладати” вчительці однокласників – ще не значить бути чесним і сумлінним, а значить не мати в майбутньому друзів в класі, що якщо дуже хочеться морозива, то чому б його не з’їсти…
Проблематика твору
- Батьки і діти
- Добро і зло
Система образів
- Пані Берті Бартолотті
- Пан Егон – аптекар
- Конрад
- Кіті
Сюжет повісті
Зав’язка – Пані Бартолотті отримує поштою семирічного хлопчика
Кульмінація– Блакитний конверт від виробників Конрада з вимогою повернути хлопчика
Розв’язка– Конрад залишається у пані Бартолотті
Конрад цитатна характеристика:
-І тепер пані Бартолотті була страшенно злякана. Вона бачила золоті зірки, за ними — синювато-золотаву імлу, за імлою — нижню частину бляшанки, а в бляшанці — верхню частину зморщеного карлика. Бачила його зморщену, як сушене яблуко, голову, зморщені руки, зморщену шию і зморщені груди. Потім побачила й зморщений живіт, бо карлик, що, мабуть, сидів у бляшанці, тепер підвівся на ноги.
-Перед нею тепер стояв хлопчик, якому можна було дати років сім. У нього була гладенька, ніжна дитяча шкіра здорового, смаглявого кольору, рожеві щоки, блакитні очі, білі зуби й біляві кучері. Він був голенький.
– Пан Егон побачив Конрада в блакитній шапочці з золотим дзвоником. Очі в нього були широко розплющені, рот розтулений, вуха червоні, мов буряк, русяве волосся, що вибилося з-під шапочки, розкуйовджене, а вказівний палець правої руки притиснутий до кінчика носа. Надзвичайно вродлива, мила, беззахисна дитина.
– Йому, сказав він, завжди тяжко від того, що заборонене. Це в нього закладено.
– …виявився дуже спритним. Він перший дострибав у мішку до дверей спальні, єдиний доніс у ложці яйце до кухняних дверей і єдиний не розхлюпав ані краплі води з повної склянки, поки доніс її до дверей ванної.
Ідеальність Конрада:
– Треба мати співчуття до тварин!
– Солодощі ввечері, перед сном, дуже-дуже шкідливі
– Вчуся рахувати, — відповів хлопець. — Я ж бо завтра піду до школи. Тому хочу приготуватися як слід.
– Але ж треба все з’їсти, що покладено на стіл, а особливо те, що покладено на тарілку.
– Він почав із натяків: мовляв, батьки повинні миритися між собою, так краще для дітей, і якщо батьки сваряться, то здебільшого винні обоє. А ще сказав, що всі люди різні й треба бути поблажливим до своїх ближніх.
– Крім того, Конрад знав, як треба писати кожне слово. І писав дуже гарно, вмів, читаючи вголос, правильно ставити наголос У реченні, не крутився на місці, ніколи не балакав і не їв на уроках, не жував гумки, дивився тільки на пані Штайнц і уважно слухав її.
Письменниця гіперболізує ідею чемної, такої любої батькам дитини аж до гротеску. Вона показує, що такий нібито бажаний для батьків «скарб» може бути хіба що результатом технічного винаходу. Конрад знає, що варто, можна і потрібно робити хлопчикові його віку, а його новоспечена мамуся пані Бартолотті – курить і лається, мов швець, усіляко балує його та, схоже, не має жодного уявлення про педагогіку. Проте при всіх її дивацтвах і кумедних рисах, вона справді може дати і дає те, що потрібно кожній дитині: щиру любов.
