Що в житті людини найцінніше? (за повістю «Різдвяна пісня у прозі…»)
Чарлз Діккенс – англійський письменник, який жив у крані, де найбільше шанують Різдво. Чарлз – не виняток. Він, як ніхто, хотів подарувати людям такий різдвяний дарунок, що запам’ятався б їм назавжди…
У різдвяну ніч 1843 року Діккенс прийшов у домівки англійців. Як і годиться гостю, він приніс подарунок – казку з привидами і духами, боротьбою добра і зла, названу «Різдвяна пісня у прозі».
Жмикрут Скрудж – головний герой повісті. Спочатку він був «заздрий, жадний, твердий і гострий, як кресало, але жодний кремінь не міг видобути з нього хоч крихту благородного вогню».
Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього прикмету – вони бувають часом щедріші, ніж Скрудж.
Скрудж не вірив у Різдво, був обмеженою людиною: «Як ти можеш думати про таку дурницю, як Різдво?! Ти вбогий…».
Єдиною доброю справою Скруджа за все його життя було те, що він залишив ім’я свого товариша на вивісці контори, залишивши таким чином про нього пам’ять.
Аж ось одного разу до Скруджа приходить привид Якова Марлея і приводить духів, чим кардинально міняє життя Ебізінера: «Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другийй1 такий у доброму старому Лондоні або у якому іншому доброму старому місті в доброму старому світі».
На мій погляд, у житті людини є дві найцінніші речі – життя як таке і гармонійний розвиток особистості».
В житті людини головне те, що вона народилась на світ, побачила його красу й багатства. Вона має щастя відчувати й бачити, слухати й говорити.
Також, другою головною річчю є гармонія – рівноцінне поєднання усього сущого, бо може бути багата людина, але нещасна, або розумна, але вбога.
Я вважаю, що гармонійна людина – це людина заможна, здорова, розумна, красива, з доброю душею і багатим внутрішнім світом, щаслива.
А був би гармонійним світ – не було б ні терактів, ні воєн, ні вибухів, ні пожеж. Він був би квітучим, яскравим, барвистим і кольоровим.
У різдвяну ніч 1843 року Діккенс прийшов у домівки англійців. Як і годиться гостю, він приніс подарунок – казку з привидами і духами, боротьбою добра і зла, названу «Різдвяна пісня у прозі».
Жмикрут Скрудж – головний герой повісті. Спочатку він був «заздрий, жадний, твердий і гострий, як кресало, але жодний кремінь не міг видобути з нього хоч крихту благородного вогню».
Злива, град, сніг, сльота мали тільки одну кращу за нього прикмету – вони бувають часом щедріші, ніж Скрудж.
Скрудж не вірив у Різдво, був обмеженою людиною: «Як ти можеш думати про таку дурницю, як Різдво?! Ти вбогий…».
Єдиною доброю справою Скруджа за все його життя було те, що він залишив ім’я свого товариша на вивісці контори, залишивши таким чином про нього пам’ять.
Аж ось одного разу до Скруджа приходить привид Якова Марлея і приводить духів, чим кардинально міняє життя Ебізінера: «Скрудж став таким добрим другом, добрим господарем і доброю людиною, що навряд чи й був другийй1 такий у доброму старому Лондоні або у якому іншому доброму старому місті в доброму старому світі».
На мій погляд, у житті людини є дві найцінніші речі – життя як таке і гармонійний розвиток особистості».
В житті людини головне те, що вона народилась на світ, побачила його красу й багатства. Вона має щастя відчувати й бачити, слухати й говорити.
Також, другою головною річчю є гармонія – рівноцінне поєднання усього сущого, бо може бути багата людина, але нещасна, або розумна, але вбога.
Я вважаю, що гармонійна людина – це людина заможна, здорова, розумна, красива, з доброю душею і багатим внутрішнім світом, щаслива.
А був би гармонійним світ – не було б ні терактів, ні воєн, ні вибухів, ні пожеж. Він був би квітучим, яскравим, барвистим і кольоровим.
