Драматичною, кривавою і суперечливою була епоха переходу від XIX до XX століття. Суть людського буття, духовні цінності були поставлені під сумнів. У цей час йшли світові війни, руйнувалися держави і з'являлися нові. Канули в небуття старі уявлення про світ, наставав час нових наукових відкриттів.
Райнер Марія Рільке — відомий австрійський поет — подорожуючи Україною, зацікавився її історією та культурою. У пошуках сенсу буття, виходячи з ситуації, що склалася, Рільке намагається повернутися до витоків буття, основ життя, відшукати втрачену гармонію людини зі світом. Порятунок він вбачає у єднанні з природою. Подорожуючи по Україні, Рільке вслуховується в музичні твори українського народу. Результатом цієї подорожі стало написання твору „Казки про улюбленого Бога”, одна з новел якого називається „Пісня про Правду”,
Центральним образом цього твору є образ сліпого співця Остапа, якого Рільке порівнює з Богом. Рільке стверджує: справлене мистецтво зачіпає дуті людей, впливає на них, піднімає на боротьбу, і над ним не владний час. Автор порівнює старого сліпця з міфічним співцем — Орфеєм, чарівний голос якого творив дива. Так і кобзар Остап піднімав народ на боротьбу проти пригноблювачів. Рільке прославляв визвольну боротьбу, а силу могутнього співака порівнював з божественною силою.
Твір побудований як розповідь у розповіді, де мистецтво слова пов'язує воєдино людей з Богом.
Герой розповіді — Евальд — хоче почути щось про народних співців.
Автор-оповідач починає розповідати про широкі українські степи, де живуть дивовижні та надзвичайні люди, знайомить із сім'єю Петра Якимовича, який малює ікони. Хід подій змінюється з приходом співака Остапа. Його спів хвилює й окриляє. Слухаючи розповідь про Правду і Кривду, Евальд робить висновок: „Цей старий був Богом”.
Так австрійський поет і письменник Рільке відкрив Європі надзвичайну країну Україну з її героїчною історією, сильними людьми і своєрідним національним колоритом.
Прототипом сліпця Остапа став Остап Вересай виконавець народних дум та історичних пісень. Він умів надати простому сюжетові глибину і силу. Майстерно передавав красу народної пісні, поєднуючи її з грою на кобзі, надаючи незабутнє враження. Така виразна манера виконання і зробила Остапа Вересая відомим серед сучасників. Завдяки своєму талантові Вересай будив у слухачах відчуття пошани до історії та культури України.
