Славний козак запорозького війська (образ Тараса Бульби в повісті М. Гоголя «Тарас Бульба»)

З першої й до останньої сторінки повісті М. Гоголя разом із читачем був головний герой твору — Тарас Бульба. «Це був один із тих характерів, які могли виникнути тільки в тяжке XV століття в напівкочовому кутку Європи, коли вся південна первісна Росія, покинута своїми князями, була спустошена, випалена дощенту невпинними наскоками монгольських хижаків... коли бойове полум'я охололо здавна мирний слов'янських дух і завелося козацтво — широкий розгульний нахил руської натури...», — так писав М. Гоголь про свого героя.

Тарас — один із корінних, старих полковників, який відзначався суворістю характеру. Він був прихильником простого життя і презирливо ставився до тих, хто схилявся перед шляхтичами, переймав їхні звичаї. Бульба грубий у поводженні з дружиною, впертий, владний, жорстокий, та серед запорожців його авторитет був незаперечним, повага до нього — одностайною. «Він створений для бойової тривоги й відзначався грубою щирістю своєї вдачі...». Такий суперечливий характер героя пояснюється жорстокістю часу, в який жив полковник.

Як батько він пишався своїми синами-красенями. Тарас сам вірив і хотів донести, що вони справжні козаки. Старий полковник з гордістю спостерігав за їхнім становленням, бачив різні риси їхньої натури. Він любив їх обох. Але помічав, що з Остапа вийшов кращий козак, ніж з Андрія. І як показали подальші події, не помилився.

З величезною симпатією до героя автор зображує широту його натури, духовну силу. У важку хвилину щирим словом він міг підтримати своїх товаришів. Навіть в останні миті життя він думав не про смерть, не про нелюдський біль, що пронизував його, а намагався своїми порадами допомогти козакам. Крізь язики полум'я, шум вітру та Дністрових хвиль долинав мужній голос полковника: «Прощайте, товариші! Згадуйте мене і на ту весну прибувайте сюди знову та гарненько погуляйте! Що, взяли, чортові ляхи? Думаєте, є що-небудь на світі, чого б побоявся козак? Стривайте ж, прийде час, буде час, дізнаєтесь ви, що є православна віра! Вже й тепер чують далекі й близькі народи: піднімається з руської землі свій цар, і не буде в світі сили, яка б не скорилася йому!..». І в цих словах — гордість за рідну землю, за славне козацтво, віру православну, нескореність духу сильної й мужньої людини, яку не можуть здолати ніякі муки.

Як бачимо, Тарас Бульба є втіленням ідеї волелюбності, патріотизму, відданості й вірності вітчизні й християнській вірі. У цьому образі найбільш яскраво виражена національна ідея, утверджується самобутність українського характеру, культури, історії. Тому він і запам'ятовується читачам.