Поема «Енеїда» - літературна обробка римської легенди про троянця Енея

Давньоримський поет Вергілій використав легенду про Енея, сина Венери, як сюжет до своєї поеми «Енеїда» з метою прославлення Августа й освячення його правління як «золотої доби» в історії римського народу, тобто надав поемі актуального політичного забарвлення.

У першій книзі поеми «Енеїда» Вергілій говорить про божественне походження Енея, яке виражається навіть у портреті, героя: «Став тут Еней, засіяв серед ясності сонця, на бога вродою й постаттю схожий; бо мати подбала кучері буйні та юності блиск дарувати пурпурний, Радість в очах і вогонь запалила» (переклад М. Білика). А далі у творі розкривається його божественна місія, пов'язана із заснуванням нової держави, йдеться про його дії, якими керували боги. Так, у поемі важливе місце посідає тема Риму. На думку дослідників, головним героєм поеми Вергілія є не Еней, а Рим, оскільки поема писалася з метою звеличення Римської держави. А Еней є ідеальним римлянином. Недарма автор для характеристики Енея вживає епітети «благочестивий», «побожний». Під цими словами слід розуміти і щирого шанувальника богів, і зразкового громадянина з високим почуттям обов'язку, і ніжного сім'янина, і людину справедливу та жалісливу до інших. Еней, на відміну від Гомерового Одіссея, покірний головному богові Юпітеру, він прагне якнайшвидше виконати його волю. У покорі вищій волі втілилися і характерні риси християнської моралі, що поступово формувалися у Римі.

Поему «Енеїда» схвально зустріли сучасники. Її велич і красу високо оцінили такі видатні письменники «золотої доби» римської літератури, як Овідій, Горацій, Проперцій. Римляни сприймали її як найвище досягнення римської епіки. Поема вважається першим зразком національної епопеї.

Уся подальша римська література розвивалася під могутнім впливом поеми Вергілія. Як у стародавній Греції твори Гомера були найулюбленішими книжками шкільної молоді, так у римській школі подібну роль відігравала героїчна поема Вергілія: її читали, декламували, на ній вчилися ораторського мистецтва. До віршів з «Енеїди» часто вдавалися у щоденному житті: їх цитували у розмові, брали епіграфами до творів мистецтва, надписували на предметах розкоші. І сьогодні поема «Енеїда» є взірцем поетичного мистецтва, який намагаються наслідувати сучасні митці.