"Товстий і тонкий" Чехов скорочено

Оповідання “Товстий і тонкий” – краще читати повністю, адже воно висвітлює проблеми людства, які існували як в 19 столітті, так і зараз. Скорочено “Товстий і тонкий” не донесе всіх цікавих подробиць та емоцій героїв.

“Товстий і тонкий” Антон Чехов скорочено

Оповідання “Товстий і тонкий” короткий зміст читати можна за 5 хвилин.

На пероні Миколаївського вокзалу зовсім випадково зустрілися давнішні шкільні приятелі: товстий (Михайло) і тонкий (Порфирій). Товстий ситно пообідав в привокзальному ресторані. Від нього відчувається запах дорогого вина і одеколону. Тонкий, з дружиною і сином, щойно спустився з вагону. Виглядає Порфирій не настільки благополучно: він змушений сам нести всілякі валізи, коробки і картонки, і пахне від нього «шинкою і кавовою гущею». Михайло, впізнавши друга дитинства, радісно гукає його. Обидва «приємно приголомшені», побачивши один одного через стільки років: «приятелі тричі поцілувалися і дивилися один на одного очима, повними сліз».

Тонкий більш балакучий. Він засипає товстого питаннями, знайомить з дружиною і сином, підкреслюючи іноземне походження жінки і те, що син вчиться в гімназії. Живо і з задоволенням пригадує дитячі прокази і смішні прізвиська. Товстий захоплено дивиться на друга і з непідробною зацікавленістю розпитує про його життя після гімназії. Порфирій не без хвастощів повідомляє, що служить асесором і навіть має деякі нагороди, раніше служив у департаменті, а тепер призначений столоначальником, крім того приторговує портсигарами власного виготовлення, а дружина дає уроки музики.

Товстий, в свою чергу, розповідає про своє теперішнє становище. Всупереч припущенням тонкого, він не штатський, а таємний радник і навіть має дві зірки. Високий чин товстого приголомшливо подіяв на Порфирія, і він тут же забуває, як хвилину тому невимушено розмовляв з Михайлом: «обличчя його скривила найширша посмішка… Сам він зіщулився, згорбився, звузився …». Разюча зміна, здавалося, зачепила все оточення тонкого: валізи зморщилися, підборіддя дружини-лютеранки стало ще довшим, син-гімназист, не виявлявший до цього особливої пошани однокашнику батька, застебнувся на всі гудзики і «витягнувся струнко». Дружній тон спілкування перейшов в самоприниження.

І ось вже немає двох приятелів, а є жалюгідний колезький асесор і всемогутній таємний радник. Товстий намагається зупинити потік жалюгідного підлабузництва, але в болоті шанобливої кислоти моментально розчинилася вся його радість від ненавмисної зустрічі, і він воліє швидше розпрощатися з колишнім другом, все ж простягнувши руку на прощання, яку тонкий з “найвищої пошани» підкреслено дозволяє собі потиснути тільки за три пальці.

Товстий засмучений і розчарований зустріччю. Сім’я тонкого з численним багажем залишається стояти на вокзалі в «приємному приголомшенні».