Композиційна будова поеми Данте «Божественна комедія»

«Божественна комедія» Данте написана на початку XIV століття. Вона поєд­нала в собі досягнення філософської, релігійної, художньої думки середньовіч­чя й новий погляд на людину, її унікальність і необмежені можливості.

«Комедією» свою поему назвав сам Данте, бо в середньовічній поетиці комедією називався кожен твір із сумним початком і благополучним кінцем. А ось епітет «Божественна» був доданий 1360 року Джованні Боккаччо — першим біографом поета.

Російський поет Йосип Мандельштам казав, що для читання «Комедії» слід запастися «парою незносимих швейцарських черевиків із цвяхами». Так він попереджав читача про те, скільки душевних сил потрібно буде витратити, щоб пройти слідом за Данте потойбічним світом і осягнути сенс поеми.

В основі зображення Данте Всесвіт, в центрі якого оточена дев’ятьма небеса­ми нерухома куля — Земля. Данте доповнив Всесвіт трьома областями: Пеклом, Чистилище, Раєм. Пекло — це воронка в Північній півкулі, що доходить до центру Землі й виникла від падіння Люцифера. Частина суходолу, витиснута на по­верхню землі в Південній півкулі, утворила гору Чистилище, а земний Рай зна­ходиться трохи вище над «зрізаною» вершиною Чистилища.

Композиція поеми вражає своєю грандіозністю і в той же час стрункістю. «Ко­медія» складається з трьох великих частин. Число три має для поета містичне зна­чення. Це, в першу чергу, втілена ідея про святу Трійцю: Бога Отця, Бога Сина і Святого Духа. Можна згадати також чарівні казки, де є три брати, де герої опи­няються на роздоріжжі трьох доріг і де їм належить пройти три випробування.

Кожна частина поеми складається з 33 пісень, написаних трирядковими стро­фами. І, включаючи додаткову вступну пісню «Пекла», кількість їх становить 100. Щоб опинитися в Раю, треба спуститися вниз і пройти дев’ять кіл Пекла, де знаходяться грішники. На воротах пекла страшний напис: «Залиш надію кожен, хто сюди входить!» У першому колі тужать душі нехрещених немовлят, а також ві­домих язичників: грецьких поетів, філософів. Чим нижче ми спускаємося, тим страшніша кара грішників. У самому низу, у крижаному озері, тримає у своїй пащі Люцифер трьох зрадників: Юду, який зрадив Ісуса Христа, Брута та Кассія, які вбили Юлія Цезаря. Пройшовши всі кола Пекла, Чистилище і дев’ять ся­ючих небес Раю, де праведники розміщені залежно від своїх заслуг, Данте опи­няється в обителі Бога — Емпіреї.

Символіка чисел захована не лише в композиції поеми, але й у самій розпо­віді. У поета три провідники потойбічним світом: Вергілій, що символізує собою земну мудрість, Беатріче — небесна мудрість і середньовічний філософ — Бернард Клервоський. Трьох звірів зустрічає Данте на початку свого шляху: лева (символ владолюбства), пантеру (хтивості), вовчицю (гордості).

Незважаючи на те що твір написаний у жанрі видіння, сучасники були впев­нені в тому, що поет справді побував у потойбічному світі. Достовірність цього факту не викликала у середньовічного читача ані найменшого сумніву.

Сам Данте пропонував тлумачити поему «з чотирьох різних поглядів-позицій». Перший — буквальний, тобто текст сприймається й розуміється таким, яким він написаний. Другий — алегоричний, коли текст треба зіставляти з подіями зовнішнього світу. Третій — моральний, коли текст сприймається як опис переживань і пристрастей людської душі. Третій — містичний, бо мета автора — піднести душу читача, відвернути її від гріха й привернути до Бога.

Читання комедії — «нескінченна праця». Але, подолавши її, читач відчує, як зароджувалася віра в нового чоловіка, в його необмежені можливості.