Образ Гордона як втілення концепції «цивілізованої людини» Просвітництва

Гордон — це священик-янсеніст. Янсеністи — представники протестантської течії в християнстві — проповідували безкінечну Божу благодать.Вольтер зображує героя бадьорим і спокійним старим, «що визначався двома неабиякими талантами: умів терпіти злигодні й утішати знедолених».

Образ Простака декларує в однойменній повісті Вольтера провідну для Просвітництва ідею «природної людини». Яке ж відношення до Просвітництва має ідейне навантаження образу священика Гордона? Яке його місце у розкритті ідейно-художнього змісту повісті?

По-перше, як відомо, Вольтер у своїй філософській повісті полемізував з Ж.-Ж. Руссо. Отже, Гурон і Гордон — носії різних ідейних концепцій, які уособлюють позиції автора «Простака» та його опонента — Руссо. Устами своїх героїн Вольтер проголошує власне ставлення до багатьох існуючих на той час теорій, викладає свої погляди на релігію, історію, створення світу, сучасне мистецтво.

По-друге, стосунки Гордона і Простака у в'язниці — це своєрідна ілюстрація до кінцевого результату завдань Просвітництва — шляхом освіти, головного інструменту цивілізації, розвивати кращі природні риси людини, скуті «в'язницею» псевдоцивілізованого монархічного ладу. Недарма він «посадив» Простака разом із священиком Гордоном, ув'язненим без суду за відмову визнавати папу необмеженим володарем Франції, створивши опозицію: природа — цивілізація.

По-третє, Гордон уособлює концепцію цивілізованої людини, під керівництвом якої Гурон здобуває європейську освіту, зміцнює свій розум.

Вольтер критикував недосконалість цивілізації, хоча й не ідеалізував поведінку «природної людини». Це підтверджують стосунки між Гуроном таГордоном.

Здавалося б, що перевага має бути на боці старого — представника цивілізації. Він півстоліття присвятив науці, а його опонент в той час виховувався у племені дикунів. Але молодий чоловік здивував старого, продемонструвавши думки, які притаманні душам досвідченим. Гордон знайомить Простака з науковими знаннями і культурними цінностями, які людство створило за попередні століття, Гурон дізнається про духовні та інтелектуальні пошуки людства. Суть просвітницьких завдань доби Простак сприймає глибоко і послідовно через відсутність упередження, свободу від умовностей цивілізації та відсутність цивілізованих смаків та думок. Простак, оволодівши різними знаннями, залишився щирим, природним і пристрасним. Це переконало Гордона в тому, що в його сліпій вірі не все досконало, як йому здавалося раніше. Завдяки словамГурона суворий філософ навчився бачити шляхетне в коханні, його здатність облагороджувати душу і породжувати доброчинність.

Полемізуючи з Руссо, який абсолютизував природу і вбачав у цивілізації лише негативне, Вольтер стверджував, що для перетворення на людину з тварини потрібна освіта, отже, цивілізація. Водночас наука в творі Вольтера допомагає виявити переваги та недоліки цивілізації. Все це підтверджується в дискусіях «природної людини» Гурона та цивілізованої людини — священика Гордона.

Отже, підбиваючи підсумок усьому сказаному, можна дійти висновку, що Гордон є втіленням концепції цивілізованої людини, є часткою опозиції — природа — цивілізація, яка в повісті перетворюється на літературну дискусію з опонентом Вольтера — Руссо.