"Міщанин-шляхтич" аналіз
Міщанин-шляхтич — комедія-балет на 5 дій Мольєра, вперше поставлена у 1670. П’єса висміює намагання буржуа підвищити свій соціальний статус переходом у дворянство і є сатирою як на вульгарність середнього класу, так і на гонор та зазнайкуватість аристократії.
“Міщанин-шляхтич” аналіз твору
Автор – Жан Батист Мольєр
Літературний напрям – класицизм
Жанр – соціально-побутова комедія, з елементоми любовної та соціально-психологічної комедії
Тема – прагнення багатого буржуа Журдена потрапити до вищого товариства
“Міщанин-шляхтич” проблематика
- місце людини у суспільстві; чинники, якими це місце визначається;
- панівні моральні ідеали у державі;
- проблеми освіти, виховання, мистецтва, кохання, людської гідності та ін.
Основні ідеї – викриття соціальних і людських вад
Головні герої – Пан Журден, пані Журден, Люсіль, Клеонт, Дорант, Дорімена, Ковєль, Ніколь
Художні особливості п’єси
різні види комічного: гумор, іронія, сатира, сарказм, буфонада, фарс.
Комедія писалася в рамках класицизму, в ній збережена обов’язкова для класичної п’єси триєдність: єдність місця (будинок пана Журдена), часу (дія укладається о 24 годині) і дії (вся п’єса побудована довкола однієї головної ідеї). У кожному з основних персонажів підкреслена одна провідна межа в сатиричному перебільшенні.
Тема “Міщанин-шляхтич” — схибленість пана Журдена на шляхетності; критика аристократії і викриття рабського плазування буржуазії перед панівним класом.
Сюжет “Міщанин-шляхтич”
Пан Журден, буржуа середнього віку, батько якого розбагатів, торгуючи тканинами, має марнославне бажання стати аристократом. Він замовляє собі новий барвистий аристократичний одяг, демонструючи відсутність смаку, починає брати уроки із шляхетних мистецтв: фехтування, танцю, музики й філософії, роблячи дурня з себе, зі своїх учителів, і з шляхетних мистецтв. Його заохочує розорений аристократ Дорант. Він зневажає Журдена, проте потакає його ілюзіям, намагаючись вициганити в нього гроші для сплати своїх боргів.
Журден мріє одружити свою доньку Люсіль з аристократом, але сама Люсіль закохана в міщанина Клеонта. Слуга Журдена Ков’єль з допомогою пані Журден, розсудливою жінкою, організовує інсценізацію — видає переодягненого Клеонта за турецького принца. Журден хапається за можливість поріднитися із закордоним монархом, його переконують, що як батько нареченої, він теж буде висвячений у дворянство. П’єса завершується церемонією цього гротескного посвячення, балетною сценою, відомою як «турецька церемонія».
Головна проблема, на якій побудований сюжет «Міщанина у дворянстві», відображає певний історичний етап розвитку буржуазії у Франції. Новоспечені буржуа, які накопичили чимало грошей, зароблених різними шляхами, почувалися дворянам. Саме тому вони намагалися наслідувати дворянським манерам, стилю поведінки, одязі, способу життя.
