Образ Мазепи в творі О.С. Пушкіна “Полтава”
Видатна перемога під Полтавою стала найзначнішою подією в історії всього правління Петра I. «Полтавська битва є однією з найважливіших і найщасливіших подій царювання Петра Великого. Вона позбавила його від найнебезпечнішого ворога; затвердила російське панування на півдні; забезпечила нові заклади на півночі і довела державі успіх і необхідність перетворення, яке було зроблене царем» – так написано автором поеми «Полтава», видатним російським поетом О. С. Пушкіним у передмові до першого видання цього твору. Це була дійсно видатна перемога, бо від результату боротьби Росії з Карлом XII залежало майбутнє держави як великої імперії. Під цим кутом поет і зобразив вчинок Мазепи, який тоді виглядав як вчинок корисливий, егоїстичний та продиктований особистими цілями. Завдяки такому зображенню Мазепи, «честолюбцю, закоренілому в підступності і злиднях», який не любить батьківщини і готовому зрадити свій народ, О. Пушкіну було дуже зручно висвітлювати фігуру героїчного полководця, царя і патріота Петра I, протиставляючи його зображеному у негативному ключі образу Мазепи. Нажаль, у той час царська Росія навіть і думки не мала, що якийсь із народів, що входив до складу імперії мав право на власне життя, на власний розвиток, на свободу та незалежність. Саме тому гетьман Мазепа, який відіграв значну роль в історії нашої країни і який прагнув звільнитися від російського ярма, відображується в поемі як головний негативний персонаж. А ось образ Петра I, навпаки, постає в ідеалізованому вигляді, за яким відчутно стоїть і вся міцніюча, як булат під «тяжким млатом» суворих історичних випробувань, «Росія молода».
О. Пушкіна особливо вразив у біографії Мазепи епізод зваблювання старим гетьманом своєї хрещениці і страти її батька. Цей епізод був лише побіжно згаданий Рилєєвим, який вважав його незначним на фоні політичної діяльності гетьмана, але Пушкін перетворив цю подію, реальність якої достатньо сумнівна, майже на головну у житті Мазепи. Поет висвітив цей епізод як «разючу історичну межу», яка дала не тільки психологічний ключ до розуміння характеру самого Мазепи, але і дозволила висвітлити усю його епоху.
Незважаючи на те, що головним героєм у своїй поемі О. Пушкін зобразив Петра I, спочатку поет хотів назвати свій твір «Мазепа», але потім передумав і дав йому нейтральну назву. Назва ця має двоякий сенс. Описом мирного життя в Полтаві родини Кочубеїв починається поема. Закінчується вона картиною Полтавського бою. І це зовсім не випадково. Незважаючи на те, що більша частина твору присвячена історії кохання Мазепи і Марії, саме Полтавська битва є внутрішнім, ідейним стрижнем і вищою кульмінацією поеми О. Пушкіна.
«Сильні характери і глибока трагічна тінь, накладена на всі ці жахи, ось що вабило мене», – писав поет пізніше. Цей трагічний епізод О. Пушкін і поклав в основу своєї поеми, розробивши його з винятковою глибиною і силою. Одним з найкращих художніх здобутків автора «Полтави» став образ Марії з її «нежіночих душею» і жіночим зачаруванням, який являє собою один з найяскравіших образів жінок в пушкінській творчості. Не менш значний у своєму роді і образ Мазепи. У передмові до першого видання поеми, явно маючи на увазі своїх безпосередніх літературних попередників, Алад’їна і Рилєєва, – Пушкін на писав: «Мазепа є однією із самих чудових осіб тієї епохи. Деякі письменники хотіли зробити з нього нового Богдана Хмельницького, героя свободи. Історія представляє його закоренілим у підступності й злодіяннях честолюбцем. Хтось більш романтичній у своєму творі зобразив Мазепу старим боягузом, зблідлим перед озброєною жінкою, винаходить витончені жахи, більш доречні у французькій мелодрамі, та інше. Та краще було б розвинути і пояснити справжній характер заколотного гетьмана, свавільно не спотворюючи історичної особи».
Нажаль, на противагу мелодраматичному зображенню гетьмана у творах Алад’їна Пушкін розвиває негативний образ лиходія Мазепи із усією його похмурістю і трагічною глибиною водночас. У той же час епізод з особистого життя гетьмана – губителя батька Марії та самої дівчини – висвітлює у поемі і його політичний образ – такого собі честолюбця і зрадника. Саме з цим органічно пов’язана і незвичайна структура поеми, і її композиція, у вищій мірі своєрідна. Романтична фабула твору О. Пушкіна гармонійно сплітається (що характерно для більшості історичних романів) з розповіддю про найважливіші історичні події тієї епохи, які супроводжує оповідання про трагічну любов Мазепи і Марії. Лиходій в своєму особистому житті, Мазепа у поемі виступає і як політичний злодій. і зрадник свого кохання в третій пісні поеми, яка зображує Полтавську битву, постає як зрадник і ошуканець своєї країни, свого народу. У той же час винятково яскравий опис гетьмана Мазепи на фоні динамічного опису Полтавської битви аж ніяк не є чужорідним в романтичній поемі, а складає найважливішу частину художнього і ідейного задуму О. Пушкіна.
О. Пушкіна особливо вразив у біографії Мазепи епізод зваблювання старим гетьманом своєї хрещениці і страти її батька. Цей епізод був лише побіжно згаданий Рилєєвим, який вважав його незначним на фоні політичної діяльності гетьмана, але Пушкін перетворив цю подію, реальність якої достатньо сумнівна, майже на головну у житті Мазепи. Поет висвітив цей епізод як «разючу історичну межу», яка дала не тільки психологічний ключ до розуміння характеру самого Мазепи, але і дозволила висвітлити усю його епоху.
Незважаючи на те, що головним героєм у своїй поемі О. Пушкін зобразив Петра I, спочатку поет хотів назвати свій твір «Мазепа», але потім передумав і дав йому нейтральну назву. Назва ця має двоякий сенс. Описом мирного життя в Полтаві родини Кочубеїв починається поема. Закінчується вона картиною Полтавського бою. І це зовсім не випадково. Незважаючи на те, що більша частина твору присвячена історії кохання Мазепи і Марії, саме Полтавська битва є внутрішнім, ідейним стрижнем і вищою кульмінацією поеми О. Пушкіна.
«Сильні характери і глибока трагічна тінь, накладена на всі ці жахи, ось що вабило мене», – писав поет пізніше. Цей трагічний епізод О. Пушкін і поклав в основу своєї поеми, розробивши його з винятковою глибиною і силою. Одним з найкращих художніх здобутків автора «Полтави» став образ Марії з її «нежіночих душею» і жіночим зачаруванням, який являє собою один з найяскравіших образів жінок в пушкінській творчості. Не менш значний у своєму роді і образ Мазепи. У передмові до першого видання поеми, явно маючи на увазі своїх безпосередніх літературних попередників, Алад’їна і Рилєєва, – Пушкін на писав: «Мазепа є однією із самих чудових осіб тієї епохи. Деякі письменники хотіли зробити з нього нового Богдана Хмельницького, героя свободи. Історія представляє його закоренілим у підступності й злодіяннях честолюбцем. Хтось більш романтичній у своєму творі зобразив Мазепу старим боягузом, зблідлим перед озброєною жінкою, винаходить витончені жахи, більш доречні у французькій мелодрамі, та інше. Та краще було б розвинути і пояснити справжній характер заколотного гетьмана, свавільно не спотворюючи історичної особи».
Нажаль, на противагу мелодраматичному зображенню гетьмана у творах Алад’їна Пушкін розвиває негативний образ лиходія Мазепи із усією його похмурістю і трагічною глибиною водночас. У той же час епізод з особистого життя гетьмана – губителя батька Марії та самої дівчини – висвітлює у поемі і його політичний образ – такого собі честолюбця і зрадника. Саме з цим органічно пов’язана і незвичайна структура поеми, і її композиція, у вищій мірі своєрідна. Романтична фабула твору О. Пушкіна гармонійно сплітається (що характерно для більшості історичних романів) з розповіддю про найважливіші історичні події тієї епохи, які супроводжує оповідання про трагічну любов Мазепи і Марії. Лиходій в своєму особистому житті, Мазепа у поемі виступає і як політичний злодій. і зрадник свого кохання в третій пісні поеми, яка зображує Полтавську битву, постає як зрадник і ошуканець своєї країни, свого народу. У той же час винятково яскравий опис гетьмана Мазепи на фоні динамічного опису Полтавської битви аж ніяк не є чужорідним в романтичній поемі, а складає найважливішу частину художнього і ідейного задуму О. Пушкіна.
