«Зимовий ранок» Пушкін аналіз
Вірш «Зимовий ранок» було написано О.С. Пушкіним 3 листопада 1829 під час заслання в селі Михайлівському.
«Зимовий ранок» Пушкін аналіз
Жанр: пейзажна лірика.
Основна тема: Провідною темою є безпосередньо тема зимового ранку, тема краси російської природи взимку.
Ідея: О.С. Пушкін прагнув у своєму вірші «Зимовий ранок» показати красу російської зими, її велич і силу, які породжують радісний настрій у душі читача.
Ліричний сюжет вірша “Зимовий ранок”
Сюжет ліричного твору ослаблений. В основі вірша лежить споглядання природи, що стало імпульсом до ліричного переживання.
Композиція вірша “Зимовий ранок”
Протягом всієї сюжетної лінії переважає лінійна композиція. Вірш складається з п’яти секстин. У першій строфі автор явно захоплюється морозною російською зимою, пропонує супутниці прогулятися в настільки прекрасний, сонячний день:
«Мороз и солнце; день чудесный!
Еще ты дремлешь, друг прелестный —
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!»
Настрій другої строфи протилежно попередньому настрою. Ця частина вірша побудована за допомогою прийому антитези, тобто протиставлення. О.С. Пушкін звертається до минулого, згадує, що ще вчора природа буяла і обурювалася:
«Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела…»
А зараз? Все зовсім інакше. Це абсолютно точно підтверджують наступні рядки вірша:
«Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит…»;
«Вся комната янтарным блеском
Озарена…».
Безсумнівно, тут присутні нотки контрасту, які надають твору якусь вишуканість:
«Приятно думать у лежанки.
Но знаешь: не велеть ли в санки
Кобылку бурую запречь?»
Розмір вірша “Зимовий ранок”: чотиристопний ямб.
Римування вірша “Зимовий ранок”: Римування змішане; характер рими: точна; перші два рядки – жіноча, третя – чоловіча, четверта і п’ята – жіноча, шоста – чоловіча.
Засоби виразності вірша “Зимовий ранок”
Позитивно забарвлені епітети: «друг чарівний», «день чудовий», «чудовими килимами», «прозорий ліс», «веселим тріском», «бурштиновим блиском», «любий друг», «милий берег».
Негативно забарвлені епітети: «каламутному небі», «хмари похмурі», «ти сумна сиділа», «поля порожні».
Таким чином, позитивно забарвлені епітети покликані формувати в душі читача радісний настрій.
Метафора: «луна жовтіла».
Уособлення: «хуртовина злилася», «імла носилася».
Порівняння: «Місяць, як бліда пляма».
анафора:
«І ялина крізь іній зеленіє,
І річка під льодом блищить ».
Риторичний вигук: «Мороз і сонце; день чудовий! »
Риторичне звернення: «друг милий», «друг чарівний», «красуня».
Алітерація: у першій строфі неодноразово повторюється приголосний звук «с» (звуки зимового ранку); у другій строфі повторюється приголосний звук «л» (це надає відчуття холоду, морозу).
Вірш «Зимовий ранок» є одним з найвідоміших з усіх творів письменника. Починається цей вірш з дуже захопленого та емоційного вигуку: «Мороз і сонце; день чудовий! ». Після цього герой відразу звертається до своєї коханої, називаючи її теплими і ніжними словами «красуня», «друг чарівний», показуючи цим свою повагу і тремтливу повагу до неї. Після цього, з певною послідовністю, йде опис двох пейзажів. Спочатку «хуртовина злилася», «імла носилася», а потім «сніг лежить», «річка під льодом блищить».
За допомогою контрасту О. С. Пушкін ще більш яскраво підкреслює надзвичайну красу зимового ранку. Це також передає настрій героя, тому цей вірш можна назвати ліричним. Яскраві і захоплені образи ранку, про який пише автор, дуже тісно перегукуються з темою любові. Картину «морозного зимового ранку» можна порівняти з почуттями закоханого героя.
Цей вірш цікавий і тим, що його можна уявити. Це можливо тому, що у вірші присутньо багато прикметників, які дуже докладно описують красу природи. Мабуть, це робить вірш «Зимовий ранок» ще більш контрастним. Такий висновок можна зробити також на основі цікавого складу вірша. О. С. Пушкін також використовує чимало образотворчих засобів мови (метафору, епітети, гіперболу, порівняння).
Таким чином, можна з упевненістю сказати, що від вірша О.С.Пушкіна «Зимовий ранок» віє якоюсь свіжістю, прохолодою і бадьорістю. Вірш читається на одному диханні, оскільки всі слова тут досить прості і зрозумілі. Правда, остання, четверта строфа читається не так легко. Це пов’язано з тим, що О. С. Пушкін завершив даний вірш за допомогою складного епітета.
