“Ревізор” аналіз твору Гоголя допоможе визначити, яка тема, ідея, сюжет, проблематика та підготувати літературний паспорт твору.

“Ревізор” аналіз твору

Автор – Микола Гоголь

Рік написання – 1835

Жанр – комедія соціально-сатиричної спрямованості.

Напрямок – реалізм

Тема – пороки суспільства, чиновництво і його беззаконня, лицемірство, духовна бідність, загальнолюдська дурість.

Основна думка п’єси – думка про неминучу духовну відплату, яку повинен очікувати кожен чоловік. За основну думку можна взяти цитату: “На дзеркало нема чого нарікати, коли пика крива”.

Чиновники і відомі діячі здебільшого поводяться неналежно (наприклад, беруть хабарі) і лише з приїздом високопоставленої особи починають прикривати свої грішки.

Проблематика твору “Ревізор”

– чинопочитання;
– хабарництво;
– морально-етична проблематика.

“Ревізор” композиція

• Зав’язка. Звістка про приїзд ревізора.
• Розвиток дії. 1. Розпорядження Городничого чиновникам. Новина з готелю. 2. Візит Городничого в готель. 3. Огляд Хлестаковима богоугодних закладів. Хлестаков в будинку Городничого. 4. Парад чиновників і скаржників. 5. Сватання Хлестакова.
• Кульмінація. Брехня Хлестакова і торжество Городничого.
• Розв’язка. Лист Хлестакова Тряпічкіну. Звістка про приїзд справжнього ревізора.

Головні герої твору “Ревізор”:

• Антон Антонович Сквозник-Дмухановський, городничий
  -Анна Андріївна, його дружина
  -Марія Антонівна, його дочка
• Лука Лукич Хлопов, доглядач училищ.
  -Дружина його.
• Аммос Федорович Ляпкин-Тяпкін, суддя.
  -Артемій Пилипович Суниця, піклувальник богоугодних закладів.
  -Іван Кузьмич Шпекин, поштмейстер.
  -Петро Іванович Добчинський, Петро Іванович Бобчинський – міські поміщики.
  -Іван Олександрович Хлестаков, чиновник з Петербурга.
  -Осип, слуга його.
• Християн Іванович Гібнер, повітовий лікар.
  -Федір Іванович Люлюков, Іван Лазаревич Растаковскій, Степан Іванович Коробкін – відставні чиновники, почесні особи в місті.
• Степан Ілліч Уховертов, приватний пристав.
• Свистунов, Пуговіцин, Держиморда – поліцейські.
• Абдулін, купець.

«Ревізор» справді геніальний твір М. В. Гоголя, немає людини, яка б не чула фразу: «До нас їде ревізор». Комедію написано легко в жанрі гротеску і тому читається швидко, із задоволенням і невимушено. Але, незважаючи на всю простоту викладу п’єси, питання, які піднімає автор і глибина творіння не так проста, як здається на перший погляд.

Звичайно, в основі творіння лежить тема чиновників їх свавілля і аморальність, але не варто забувати, що за посадами завжди стоять люди зі своїми слабкостями і пороками. Саме цю проблему і піднімає на загальний огляд М.В. Гоголь. Автор стосується заборонених тем, тих питань, які як брудну білизну не прийнято виставляти напоказ.

Дія сюжету твору “Ревізор” розгортається в провінційному повітовому місті, розташованому десь в глушині: «Та звідси, хоч три роки скачи, ні до якої держави не доїдеш». Містом N управляє городничий, який користується своїм становищем і безкарністю, творячи свавіля – розкрадаючи казну і приймаючи хабара в будь-якому еквіваленті. Що у нього, що у інших чиновників вельми своєрідне розуміння про турботу добробуту міста та його жителів.

Все сприймається крізь призму наживи, геть забувши про моральність і моральні цінності. Так, гроші, виділені на будівництво церкви, давно вкрадено. Місто знаходиться в запустінні, в лікарні брудно, пацієнти видом своїм схожі на ковалів і курять тютюн, в суді сторожі, розводять гусей і сушать речі, вчителі гримасують і корчать пики учням. Ліки не купують, в силу судження: «якщо помре, то і так помре; якщо видужає, то і так одужає », тому люди в повітовому місті« як мухи одужують». Поліцейські ж замість виконання своїх обов’язків безчинствують, пиячать і б’ють городян. Але при цьому городничий «в вірі твердий» і щонеділі відвідує церкву.

Весь цей звичний уклад життя змінює звістка про прибуття ревізора. Адміністрація міста, відчуваючи страх перед годиною розплати, хвилюючись та намагаючись приховати свої гріхи, помилково приймає за ревізора зовсім іншу людину – Хлестакова, який в комедії виступає на противагу чиновникам. Він зовсім з іншого оточення, і є нерозумним, недалеким, хвалькуватим «без царя в голові». Але саме ця безпосередність і вводить в оману представників влади міста.

Чиновники ж, звиклі судити по собі, всіляко намагаються догодити лже-ревізору і підсовують йому хабара, при цьому, не забуваючи доносити один на одного. Хлестаков же людина жадібна дуже швидко захоплюється можливістю легкої наживи, і з пристойною сумою залишає місто, залишаючи бюрократів ні з чим.
Таким чином, в Ревізорі зібрані всі можливі людські гріхи. Неспроста Микола Васильович закінчує комедію німою сценою. Тільки за допомогою такого прийому можна підвести фінальну риску, ще раз додатково підкреслити всі недоліки і особливості характеру персонажів, і вказати, на те, що будь-яке зло не залишається безкарно!