Втілення в образі Фауста вищих духовних поривань людини і їх протиставлення скепсису та цинізму, уособлених в образі Мефістофеля

Є ряд творів, без яких уявити розвиток літератури просто неможливо. Ці безсмертні шедеври визначають людський прогрес, який полягає, насамперед, у духовному розвитку. Саме таким твором і являється трагедія Гете «Фауст», яка є підсумком шукань самого автора. Це дуже складний філософський твір, який порушує проблеми людського буття, місце і призначення людини в світі.

У центрі твору постає сам герой – Фауст, бо саме цей образ втілив у собі вищі поривання людської душі. Він не є ідеальною особистістю, але автор і не намагався зробити його таким. Його прагнення – пізнання світу. Фауст протягом твору багато страждає, він постійно відчуває якісь сумніви та невдоволення. Життя приносить йому зовсім короткі хвилини спокою і щастя, а натомість сповнює його постійними стражданнями і відчаєм, але все це недаремно. Розуміння цього приходить наприкінці життя головного героя. Фауст в творі постає як людина, яка має власну долю, і як символ людини загалом, в якій можна впізнати власні духовні пошуки.

На противагу Фаусту змальовується Мефістофель. Основною місією Мефістофеля в світі був показ людської ницості. Але він не змушував людей торгувати своєю душею, грішити, він залишив право вибору за кожним. Кожна людина має можливість обрати саме те, що їй дозволить совість і гідність.

Образи Фауста і Мефістофеля стали «вічними». Вони ніби протиставляються один одному. Це пояснюється тим, що Фауст – приклад нестримної жаги людського духу до нових знань, пошуку свого місця у житті, а Мефістофель – приклад скептичного заперечення. Боротьба зла і добра – це основна рушійна сила буття. «Вічність» героїв твору є ознакою того, що проблема пошуку сенсу людського життя, роздвоєння людської натури, неприйняття і виправдання зла, зміст і справжня ціна щастя – ось дійсно актуальні питання людства.

Фауст – символічний образ суспільства, один із мільйонів вічних шукачів, яким потрібно пройти безліч випробувань, а Мефістофель – приклад цинізму, який заважає людству стати на шлях пізнання своєї сутності.