Красою душу напої” за творчістю Гейне та Міцкевича
Наскільки важливу роль грає природа у житті сучасного суспільства, у житті кожного з нас? Наскільки актуальна тема єдності людства та природи? Над цими питаннями замислювався майже кожний з нас, якщо не в глобальному масштабі, то обов’язково у особистому відношенні. На мою думку, єдність людини і природи – це стосунки невеликою, але досить органічної частинки всесвіту під назвою «людина», та могутньої, всевладної стихії під назвою «природа». Протягом тисячоліть людство оспівує природу у літературних, мистецьких, художніх, пісенних та інших творах, передає розповіді про надзвичайні природні явища із покоління в покоління. Людям притаманно порівнювати стан природи зі своїм особистим станом, доводити, що усе в природі злагоджене та гармонійне, на відміну від людського життя. Бо відношення між людьми у всі часи були не м менш жорстокими, ніж відношення у світі природи. Природа теж досить непередбачувана, але в ній все відбувається за встановленими і віками діючими правилами та законами. Треба додати, що людина, хоча і просунулася у своєму розвитку за час свого існування набагато кроків уперед, але більшість цих законів досі не вивчені і не зрозумілі. Тому стосунки між природою і людством не треба розглядати ні як стосунки між рівними, ні як стосунки між ворогами.
Людина вважає себе царем природи та володарем стихій, але насправді вона не має навіть сотої долі влади над природними стихіями. Людина не може протистояти руйнівній силі землетрусів, штормів, торнадо та інших масштабних природних явищ, вона не вміє керувати багатьма іншими силами природи. В такому випадку людині залишається лише пристосовуватися до природних умов, поважати навколишній світ та не зашкоджувати його існуванню. Лише в цьому випадку людство отримає змогу збудувати дійсно щасливе та гармонійне у всіх відношеннях суспільство.
Ще в стародавні часи у Японії поети прагнули познати себе частиною Всесвіту через свої вірші, через з’єднання природних явищ з окремими вчинками чи рисами характеру людини. Саме вони почали рух по шляху поєднання людини з природою та пошуку умов гармонійного їх співіснування. По тому ж шляху пішли і всесвітньо відомі поети Генріх Гейне і Адам Міцкевич. І якщо Гейне розкриває свій внутрішній світ у віршах за допомогою описів природи, то Міцкевич образно та яскраво розповідає про красу природи Криму, яка дала великий імпульс його поетичному генію. А ми, читаючи їх вірші, і самі ніби єднаємося з довкіллям.
Людина вважає себе царем природи та володарем стихій, але насправді вона не має навіть сотої долі влади над природними стихіями. Людина не може протистояти руйнівній силі землетрусів, штормів, торнадо та інших масштабних природних явищ, вона не вміє керувати багатьма іншими силами природи. В такому випадку людині залишається лише пристосовуватися до природних умов, поважати навколишній світ та не зашкоджувати його існуванню. Лише в цьому випадку людство отримає змогу збудувати дійсно щасливе та гармонійне у всіх відношеннях суспільство.
Ще в стародавні часи у Японії поети прагнули познати себе частиною Всесвіту через свої вірші, через з’єднання природних явищ з окремими вчинками чи рисами характеру людини. Саме вони почали рух по шляху поєднання людини з природою та пошуку умов гармонійного їх співіснування. По тому ж шляху пішли і всесвітньо відомі поети Генріх Гейне і Адам Міцкевич. І якщо Гейне розкриває свій внутрішній світ у віршах за допомогою описів природи, то Міцкевич образно та яскраво розповідає про красу природи Криму, яка дала великий імпульс його поетичному генію. А ми, читаючи їх вірші, і самі ніби єднаємося з довкіллям.
