Лист Вольтеру
Видатний французький філософ, просвітитель і письменник Франсуа-Марі Аруе, який відомий усьому світу під ім’ям Вольтер, народився у Парижі 21 листопада 1694 року у родині державного чиновника. Свою освіту Вольтер отримав у єзуїтському коледжі і за бажанням свого батька повинен був стати юристом, але вирішив присвятити своє життя літературі. Якби у мене була можливість написати листа цій видатній людині, я б зробив це приблизно так:
«Вітаю Вас, шановний філософе і просвітитель пан Вольтер!
Дуже радий, що у мене з’явилася можливість написати Вам листа.
Я знайомий з Вашою біографією і Вашою творчістю. Мені відомо, що свою кар’єру письменника Ви починали як вільний поет і мешкали при дворах відомих французьких аристократів, а за свої гострі, мабуть, занадто сатиричні для вашого часу вірші, ви декілька разів потрапляли до Бастилії. Мені також відомо, що три роки Ви прожили у Англії, бо після чергового ув’язнення Ви вимушені були на деякий час покинути рідну країну.
З вашої автобіографії мені стало відомо, що коли Ви повернулися назад до Франції, Ви спробували видати заборонені цензурою «Філософські листи». Через це вам знову прийшлося бігти з Парижу до Лотарингії. Мабуть, це і добре, адже саме в Лотарингії Ви знайшли своє щастя і цілих п’ятнадцять років прожили з маркізою дю Шатле. Нажаль, ваш наступний твір – поема «Світська людина» також не здобула успіху у Ваших сучасників. Через цю поему Вас звинуватили у знущанні над релігією і Ви знову змушені були ховатися від влади вже в Нідерландах.
Я знаю, що у Голландії Ви, пане Вольтер, довго не затрималися. Нарешті Вам посміхнулася вдача і Ви вдостоїлися честі стати придворним вигадником і історіографом. Все було добре до тих пір, доки Ваш гострий язик, пане Вольтер, не торкнувся особи впливової маркізи де Помпадур. Ця особа зуміла довести владі, що Ви не благонадійний. Через це вам так і не вдалося знайти притулку у рідній Франції і Ви змушені були прийняти запрошення короля Пруссії та оселитися у Берліні. Ваше гостре слово і деякі фінансові махінації і в цій країні теж посварили Вас з багатьма можновладцями, тому Вам довелося з Пруссії перебиратися до Швейцарії. Нарешті в цій країні Ваша подорож по життю майже припинилася. Ви купили маєток, дали йому назву «Відрадне» и там прожили до кінця своїх днів.
Дуже добре, що після усіх поневірянь Ви, пане Вольтер, все ж таки стали забезпеченим і обзавелися декількома підприємствами. Це дало Вам змогу думати і говорити, що заманеться, бо місцеві аристократи займали у Вас так багато грошей, що просто не могли сказати проти Вас ані слова. Наприкінці життя, у віці вісімдесят чотири роки, Вам вдалося повернутися до Парижу, де тисячі прихильників Вашої філософії і творчості зустрічали Вас оваціями. А ось тогочасний король Франції ніяк не відреагував на приїзд відомого просвітителя. Саме тоді Ви купили шикарний особняк на вулиці Ришельє.
Здавалось, Ви отримали все для щасливої старості. Але лікарі виявили у Вас рак передміхурової залози. Сильні болі змусили Вас приймати все більше і більше опію, та мабуть, саме завдяки цьому до останніх днів Ви зберігали бадьорість духу і життєрадісність.
На закінчення свого листа я хочу сказати, що незважаючи на те, що Ви в своїй творчості були продовжувачем аристократичних поетичних жанрів, в той же час Ви стали останнім представником класичної трагедії, бо у цьому жанрі написали майже тридцять творів. Завдяки своєму таланту Вам вдалося привнести у класичну трагедію романтичну мальовничість і нотки чуттєвості. Крім античних фігур у Ваших творах можна зустріти і більш сучасні образи. Ви не одноразово зверталися до персонажів з нижчих прошарків, що дозволяло значно наблизити Ваші твори до реального життя. Ваші герої розмовляли простою і звичною мовою, тому були зрозумілі майже всім.
Багато ваших творів актуальні і сьогодні. Тому ще раз хочу сказати, що Ви, пане Вольтер, видатний просвітитель, філософ, письменник і драматург, – одна з найвидатніших постатей своєї епохи. Великі Вам спасибі за Ваші твори і за Ваше життя!
Прощавайте і пам’ятайте, що ваша творчість буде цікавити і хвилювати читачів багатьох наступних поколінь!».
«Вітаю Вас, шановний філософе і просвітитель пан Вольтер!
Дуже радий, що у мене з’явилася можливість написати Вам листа.
Я знайомий з Вашою біографією і Вашою творчістю. Мені відомо, що свою кар’єру письменника Ви починали як вільний поет і мешкали при дворах відомих французьких аристократів, а за свої гострі, мабуть, занадто сатиричні для вашого часу вірші, ви декілька разів потрапляли до Бастилії. Мені також відомо, що три роки Ви прожили у Англії, бо після чергового ув’язнення Ви вимушені були на деякий час покинути рідну країну.
З вашої автобіографії мені стало відомо, що коли Ви повернулися назад до Франції, Ви спробували видати заборонені цензурою «Філософські листи». Через це вам знову прийшлося бігти з Парижу до Лотарингії. Мабуть, це і добре, адже саме в Лотарингії Ви знайшли своє щастя і цілих п’ятнадцять років прожили з маркізою дю Шатле. Нажаль, ваш наступний твір – поема «Світська людина» також не здобула успіху у Ваших сучасників. Через цю поему Вас звинуватили у знущанні над релігією і Ви знову змушені були ховатися від влади вже в Нідерландах.
Я знаю, що у Голландії Ви, пане Вольтер, довго не затрималися. Нарешті Вам посміхнулася вдача і Ви вдостоїлися честі стати придворним вигадником і історіографом. Все було добре до тих пір, доки Ваш гострий язик, пане Вольтер, не торкнувся особи впливової маркізи де Помпадур. Ця особа зуміла довести владі, що Ви не благонадійний. Через це вам так і не вдалося знайти притулку у рідній Франції і Ви змушені були прийняти запрошення короля Пруссії та оселитися у Берліні. Ваше гостре слово і деякі фінансові махінації і в цій країні теж посварили Вас з багатьма можновладцями, тому Вам довелося з Пруссії перебиратися до Швейцарії. Нарешті в цій країні Ваша подорож по життю майже припинилася. Ви купили маєток, дали йому назву «Відрадне» и там прожили до кінця своїх днів.
Дуже добре, що після усіх поневірянь Ви, пане Вольтер, все ж таки стали забезпеченим і обзавелися декількома підприємствами. Це дало Вам змогу думати і говорити, що заманеться, бо місцеві аристократи займали у Вас так багато грошей, що просто не могли сказати проти Вас ані слова. Наприкінці життя, у віці вісімдесят чотири роки, Вам вдалося повернутися до Парижу, де тисячі прихильників Вашої філософії і творчості зустрічали Вас оваціями. А ось тогочасний король Франції ніяк не відреагував на приїзд відомого просвітителя. Саме тоді Ви купили шикарний особняк на вулиці Ришельє.
Здавалось, Ви отримали все для щасливої старості. Але лікарі виявили у Вас рак передміхурової залози. Сильні болі змусили Вас приймати все більше і більше опію, та мабуть, саме завдяки цьому до останніх днів Ви зберігали бадьорість духу і життєрадісність.
На закінчення свого листа я хочу сказати, що незважаючи на те, що Ви в своїй творчості були продовжувачем аристократичних поетичних жанрів, в той же час Ви стали останнім представником класичної трагедії, бо у цьому жанрі написали майже тридцять творів. Завдяки своєму таланту Вам вдалося привнести у класичну трагедію романтичну мальовничість і нотки чуттєвості. Крім античних фігур у Ваших творах можна зустріти і більш сучасні образи. Ви не одноразово зверталися до персонажів з нижчих прошарків, що дозволяло значно наблизити Ваші твори до реального життя. Ваші герої розмовляли простою і звичною мовою, тому були зрозумілі майже всім.
Багато ваших творів актуальні і сьогодні. Тому ще раз хочу сказати, що Ви, пане Вольтер, видатний просвітитель, філософ, письменник і драматург, – одна з найвидатніших постатей своєї епохи. Великі Вам спасибі за Ваші твори і за Ваше життя!
Прощавайте і пам’ятайте, що ваша творчість буде цікавити і хвилювати читачів багатьох наступних поколінь!».
