Що треба зрозуміти, вивчаючи трагедію Гете «Фауст»?
«Фауст» Йоганна Вольфганга Гете написаний на основі середньовічної німецької легенди. Із пам’ятки народного фольклору Гете створив шедевр світової літератури. Із короткої легенди вийшов величний, яскравий, незвичайний твір. Чорнокнижник Фауст (за легендою) у трагедії «Фауст» постає перед нами вже не магом, який поклоняється темним силам, а розумною, освіченою людиною, видатним вченим та лікарем, який повністю на боці добра. Гете чудово характеризує своїх героїв, його влучні слова допомагають нам ніби наживо побачити Маргариту, зрозуміти характер Мефістофеля, чи поспівчувати Фаусту з його думками та з проблемами, рішення яких він шукає.
Цей філософський твір (багатий роздумами) має багато порушених філософських проблем. Наприклад, таку: проблема протистояння добра і зла, яка у творі висвітлена надзвичайно глибоко. Також у творі є й інші порушені проблеми: «у чому сенс людського життя», «для чого потрібна людина», «проблема людської гідності». Гете у своєму творі порушив питання, які цікавили багатьох видатних людей від середньовіччя і до сьогодні.
Фауст шукає Істину, відповіді на свої запитання, роздумує над тим, у чому головне призначення людини, проте ще не розуміє, що:
«У чому призначення людини?
Бути Людиною!»
Це він зрозуміє згодом. На прикладі Фауста ми бачимо, як людина дізнавалась нове, удосконалювалась і змінювалась. Це ж саме показує нам і Гете на власному прикладі: від анакреонтичних веселих віршів і «штюрмерства» до «Фауста» все ж таки неблизький шлях. Проте Гете врешті пройшов його, пробуючи себе в різних жанрах, галузях, напрямах, шукав себе. Цьому він навчає і нас.
І взагалі, цей твір читають і перечитують вже кілька століть, покоління й покоління людей шукають і знаходять в ньому цікаве й повчальне саме для себе, те, що потрібно саме їм.
Не думаю, що мої думки будуть чимось новим: «Все вже було сказано; тепер тільки повторюється». Проте Фауст теж навчив мене дечому – я зрозуміла, що ідеалу, покращення треба шукати не одному, не лише для себе, а «грати в команді», розуміти саме те, що дізнався Фауст в кінці:
«Лиш той життя і волі гідний,
Хто б’ється день і ніч за них».
Він зрозумів, а з ним і я, що все в житті добувається в боротьбі, в труднощах, бо лише тоді люди розуміють справжню цінність отриманого.
Я прочитала «Фауста» вперше, я думаю, я відкрила лише вершину айсберга, тому я буду перечитувати його знову і знову, у зрілому віці; бо зараз, в юності, я ще не готова осягнути всього у творі.
Напевно, саме для цього людині і дано життя – для вдосконалення.
Цей філософський твір (багатий роздумами) має багато порушених філософських проблем. Наприклад, таку: проблема протистояння добра і зла, яка у творі висвітлена надзвичайно глибоко. Також у творі є й інші порушені проблеми: «у чому сенс людського життя», «для чого потрібна людина», «проблема людської гідності». Гете у своєму творі порушив питання, які цікавили багатьох видатних людей від середньовіччя і до сьогодні.
Фауст шукає Істину, відповіді на свої запитання, роздумує над тим, у чому головне призначення людини, проте ще не розуміє, що:
«У чому призначення людини?
Бути Людиною!»
Це він зрозуміє згодом. На прикладі Фауста ми бачимо, як людина дізнавалась нове, удосконалювалась і змінювалась. Це ж саме показує нам і Гете на власному прикладі: від анакреонтичних веселих віршів і «штюрмерства» до «Фауста» все ж таки неблизький шлях. Проте Гете врешті пройшов його, пробуючи себе в різних жанрах, галузях, напрямах, шукав себе. Цьому він навчає і нас.
І взагалі, цей твір читають і перечитують вже кілька століть, покоління й покоління людей шукають і знаходять в ньому цікаве й повчальне саме для себе, те, що потрібно саме їм.
Не думаю, що мої думки будуть чимось новим: «Все вже було сказано; тепер тільки повторюється». Проте Фауст теж навчив мене дечому – я зрозуміла, що ідеалу, покращення треба шукати не одному, не лише для себе, а «грати в команді», розуміти саме те, що дізнався Фауст в кінці:
«Лиш той життя і волі гідний,
Хто б’ється день і ніч за них».
Він зрозумів, а з ним і я, що все в житті добувається в боротьбі, в труднощах, бо лише тоді люди розуміють справжню цінність отриманого.
Я прочитала «Фауста» вперше, я думаю, я відкрила лише вершину айсберга, тому я буду перечитувати його знову і знову, у зрілому віці; бо зараз, в юності, я ще не готова осягнути всього у творі.
Напевно, саме для цього людині і дано життя – для вдосконалення.
