Драматичний конфлікт новели М. Хвильового “Я (Романтика)”
Неначе в страшній казці герой спостерігає подї навколо себе. Все сприймається як сон, а не як реальна дійсність. За допомогою звукових і слухових образів досягається враження потойбічності: вуха неначе наповнено ватою, рухи повільні, з*являється відчуття, що ти нічого не можешь зробити, что ти не можеш рухатись.
Немов до останньої надії залишитися людиною, звертається герой до образу матері. Він хоче приховати від навколишнього страшного світу цей шматочок своєї душі.
Але світ поширює свою владу над ним. Наче у якомусь страшному кошмарі він спочатку присуджує до розстрілу шістьох заарештованих, потім ще двох: чоловіка і жінку, які винні тільки в тому, що займалися теософією і вірили у прихід Месії. А над усім цим лунає сміх доктора Тагабата, страшного чоловіка із душе високим чолом і розумними очима. Герой відчуває владу над собою, свій страх перед Тагабатом. Доктор – втілення тієї сили, яка кидає мільйони людей у бій, примушує їх проивати кров, боятись найкращого у собі. Але водночас втіленням такої сили є і дегенерат вартовий, якого саме безкінечна віра в ідеали революції зробила напівлюдиною.
Реальні події чергуються з галюцинаціями. Час одночасно плине і стоїть на місці. Простір то стискається, то розтягується. Це також нагадує ірреальну прощину світу.
Немов до останньої надії залишитися людиною, звертається герой до образу матері. Він хоче приховати від навколишнього страшного світу цей шматочок своєї душі.
Але світ поширює свою владу над ним. Наче у якомусь страшному кошмарі він спочатку присуджує до розстрілу шістьох заарештованих, потім ще двох: чоловіка і жінку, які винні тільки в тому, що займалися теософією і вірили у прихід Месії. А над усім цим лунає сміх доктора Тагабата, страшного чоловіка із душе високим чолом і розумними очима. Герой відчуває владу над собою, свій страх перед Тагабатом. Доктор – втілення тієї сили, яка кидає мільйони людей у бій, примушує їх проивати кров, боятись найкращого у собі. Але водночас втіленням такої сили є і дегенерат вартовий, якого саме безкінечна віра в ідеали революції зробила напівлюдиною.
Реальні події чергуються з галюцинаціями. Час одночасно плине і стоїть на місці. Простір то стискається, то розтягується. Це також нагадує ірреальну прощину світу.
