Роль віри, релігії , церкви в житті народу та людини
Роль віри, релігії , церкви в житті народу та людини
Релігія, віра, церква… Раніше ці слова вимовлялися майже пошепки, з великою повагою. Потім, під час панування радянської влади, настав час загального атеїзму. Не всі, звичайно, добровільно відреклися від церкви: вилучалися ікони, храми переобладнували у склади, заборонялися церковні служби… І люди звикли! Звикли жити без Бога, що триває і в наш час.
На сьогоднішній день роль віри та релігії у житті людини на можна вважати провідною. Звичайно, є люди, які ходять до церкви на свята та по неділям. Відроджуються звичаї хрестити дітей, вінчатися, сповідатися… Та, на жаль, багато хто робить це зовсім не тому, що вірить у Бога – зараз це деякою мірою стало даниною моді. Наприклад, обряд вінчання – це передумова шлюбу, який має тривати все життя – після нього церква не визнає розлучень. Та багато молодих пар вінчаються тільки тому, що це красиво і модно. Не у всіх життя складається, як хотілось би: сьогодні досить багато розлучень, і вінчання не зупиняє колишнє подружжя. Все відбувається за ланцюжком: розлучення – розвінчання – новий шлюб. Хоча особисто я не вірю в «розвінчання»: як можна розірвати шлюб, який «заключено на небесах»?
У творах багатьох українських письменників піднімається проблема релігії та її ролі у житті людини й народу. Згадаймо хоча б актуального сьогодні Т. Г. Шевченка, який не залишає Бога, про що б не розповідав. Герой його твору «Єретик» Іван Гус постійно звертається до Бога, відчуває в ньому велику силу: «Боже! Боже! Великая сило!». Його устами говорить сам поет, який вважає, що не можна жити без віри.
Хочеться також згадати твори І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» та «Кайдашева сім`я». У першому дружину Миколи Нимидору охрестив так батюшка, адже саме священик обирав ім`я для новонародженого, і батьки не мали права назвати дитину по-іншому. У «Кайдашевій сім`ї» також наведено багато прикладів, які вказують на вагому роль церкви та релігії у житті людей. Наприклад, Омелько, хоча й дуже пив та рідко ходив до церкви, найбільше боявся Божої кари, дотримувався і поста, і заповідей… І. Нечуй-Левицький, як і І. Котляревський, і Г. Квітка-Основ`яненко, і багато інших українських письменників, описує у своїх творах, що все село, включаючи молодь і дітей, щонеділі зустрічалося у церкві на службі. До церкви одягалося найкраще вбрання, вдома готувався святковий обід – у неділю, згідно Біблійним заповідям, всі мали відпочивати.
Таким чином, хочу зазначити, що роль віри, релігії , церкви в життілюдини сьогодні не є провідною. Можливо, саме тому у нашому житті стільки жорстокості, зла й насильства. Потрібно не просто ходити до церкви якомога частіше, головне – вірити і жити згідно Божим заповідям, тоді, сподіваюсь, наш світ зміниться на краще!
Релігія, віра, церква… Раніше ці слова вимовлялися майже пошепки, з великою повагою. Потім, під час панування радянської влади, настав час загального атеїзму. Не всі, звичайно, добровільно відреклися від церкви: вилучалися ікони, храми переобладнували у склади, заборонялися церковні служби… І люди звикли! Звикли жити без Бога, що триває і в наш час.
На сьогоднішній день роль віри та релігії у житті людини на можна вважати провідною. Звичайно, є люди, які ходять до церкви на свята та по неділям. Відроджуються звичаї хрестити дітей, вінчатися, сповідатися… Та, на жаль, багато хто робить це зовсім не тому, що вірить у Бога – зараз це деякою мірою стало даниною моді. Наприклад, обряд вінчання – це передумова шлюбу, який має тривати все життя – після нього церква не визнає розлучень. Та багато молодих пар вінчаються тільки тому, що це красиво і модно. Не у всіх життя складається, як хотілось би: сьогодні досить багато розлучень, і вінчання не зупиняє колишнє подружжя. Все відбувається за ланцюжком: розлучення – розвінчання – новий шлюб. Хоча особисто я не вірю в «розвінчання»: як можна розірвати шлюб, який «заключено на небесах»?
У творах багатьох українських письменників піднімається проблема релігії та її ролі у житті людини й народу. Згадаймо хоча б актуального сьогодні Т. Г. Шевченка, який не залишає Бога, про що б не розповідав. Герой його твору «Єретик» Іван Гус постійно звертається до Бога, відчуває в ньому велику силу: «Боже! Боже! Великая сило!». Його устами говорить сам поет, який вважає, що не можна жити без віри.
Хочеться також згадати твори І. Нечуя-Левицького «Микола Джеря» та «Кайдашева сім`я». У першому дружину Миколи Нимидору охрестив так батюшка, адже саме священик обирав ім`я для новонародженого, і батьки не мали права назвати дитину по-іншому. У «Кайдашевій сім`ї» також наведено багато прикладів, які вказують на вагому роль церкви та релігії у житті людей. Наприклад, Омелько, хоча й дуже пив та рідко ходив до церкви, найбільше боявся Божої кари, дотримувався і поста, і заповідей… І. Нечуй-Левицький, як і І. Котляревський, і Г. Квітка-Основ`яненко, і багато інших українських письменників, описує у своїх творах, що все село, включаючи молодь і дітей, щонеділі зустрічалося у церкві на службі. До церкви одягалося найкраще вбрання, вдома готувався святковий обід – у неділю, згідно Біблійним заповідям, всі мали відпочивати.
Таким чином, хочу зазначити, що роль віри, релігії , церкви в життілюдини сьогодні не є провідною. Можливо, саме тому у нашому житті стільки жорстокості, зла й насильства. Потрібно не просто ходити до церкви якомога частіше, головне – вірити і жити згідно Божим заповідям, тоді, сподіваюсь, наш світ зміниться на краще!
