Історія Мазепи: характер, сваволя і доля (за поемою Дж. Г. Байрона «Мазепа»)

І. Характер, сваволя і доля. (Є така християнська молитва: «Господи! Нехай буде воля твоя, а не моя…» Багато в житті залежить від характеру людини. Є та­кий вислів: «Посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю…» В історії було багато особистостей, яким дістало характеру і волі зро­бити певні кроки, які спричинили певні наслідки. Та дуже часто у такі важли­ві моменти життя народів і держав при владі опиняються люди, які не вміють керувати не тільки державою, а й самими собою. їм важко подолати свої при­страсті і вади, вони дозволяють панувати над собою низьким почуттям… Уся історія світової літератури — це дослідження людського характеру і його впли­ву на життя людства. Особлива увага — вождям і героям, які змінюють життя цілих народів. Саме цим і цікавий нам суперечливий образ українського геть­мана Івана Мазепи.)

II. Історія Мазепи — історія формування характеру вождя народу. (Байрон розпо­відає історію Мазепи вустами самого гетьмана, який оглядає своє життя після поразки у битві під Полтавою. Він оцінює події свого життя, висновок з якого має дати урок шведському королю Карлу XII.)

1. Історія кохання Мазепи і Терези. Нестримність почуттів. (Мазепа, придвор­ний польського короля Яна Казиміра, закоханий у молоду дружину яко­гось вельможі. За це його прив’язують до коня і виганяють. Сам Мазепа розуміє, що не може стримати свої почуття, чим наражає себе на смертель­ну небезпеку. Суперечності, які є у самому молодому Мазепі: він може ке­рувати полками, але не може керувати своїми почуттями.)

2. Гонитва через ліси і поля як випробування і зміцнення характеру Мазепи. (Мазепа, покараний польським вельможею, прив’язаний до спини свого

Коня, приречений вмерти страшною смертю. Кінь, якого він не може стри мувати, несе Мазепу чере! з ліси, долини, гірські ушелини, бурхливі річкові потоки, крижане повітря. Та Мазепа залишається живий, бо «виснажена плоть нещастя прагнула збороть…». Перемога над собою, гнівом і нестри маністю почуттів приносить Мазепі «терпіння довге без кінця». «Я сам був інший чоловік…», — так розуміє зміни у собі Мазепа.)

3. Наслідки випадку, що стався із Мазепою. (Кінь приносить Мазепу, що пе­ребуває у безпам’ятстві, до козаків, які допомагають йому стати на ноги. «Вони в степу мене знайшли, в найближчу хату принесли і до притомності вернули любов’ю, догляданням чулим…». Завдяки цій пригоді Мазепа стає ватажком козаків, а згодом їхнім гетьманом: «О знав би я, що оживу — й візьму гетьманську булаву!…», — каже Мазепа.)

4. Висновок, зроблений Мазепою. (Історія, яку розповідає Мазепа Карлу XII, має навести короля на думку про те, шо в житті не буває поразок і не­щасть, а у кожної людини є своя Доля, яка керує і людьми, і державами, і цілим світом. Той вельможа, що покарав Мазепу, зробив йому послу­гу: пройшовши через це страшне випробування, юнак загартував свій ха­рактер і зміг очолити цілий народ, ставши його гетьманом. «Старий без­умець! — він мені проклав дорогу до престолу…» — доходить висновку Мазепа. Він впевнений, що доля людини вирішується не на землі, і ніхто зі смертних не спроможний протистояти їй: «Забудь свої негоди злі, забудь свої пекельні болі: ніхто із смертних на землі не відгада своєї долі…» Та­кий висновок заспокоює короля Карла XII, який важко переживає свою поразку: король владний над народом, але не має влади над долею. Карл спокійно засинає…)

III. Особистість в історії — характер, сваволя чи доля? (Історія Мазепи, яку пере­повідає Дж. Г. Байрон, цікава саме процесом перетворення звичайного героя – коханця на вождя, здатного творити історію. Байрон немов би ставить сам перед собою і перед читачем питання: чому доля підносить одних і скидає долу інших? Що це? Доля чи людська сваволя? І сам відповідає: людська сваволя призводить до поганих наслідків, бо вона викликана характером. Змінюється характер — змінюється і доля людини. На виші щаблі життя доля підносить міцні, загарто­вані особистості, які можуть стримувати не тільки свій характер, а й свій народ.)