Аналіз вірша Жителя півночі “Увертюра (Ананаси в шампанському!..)” – Житель півночі И. В

Невимушена бесіда, легка музика, розкішні жінки в дорогих убраннях – перші асоціації з добутком «Увертюра» И. Жителя півночі. І звичайно ж «ананаси в шампанському» – символ багатства, розкоші й життю на широку ногу

Саме зараз вірш актуально як ніколи – за блиском дорогих каменів, знаменитими лейбами й марками сучасні люди воліють жити у своєму старому світі, де правлять уже нав’язані кимсь стереотипи. Автор передбачав цю ситуацію ще піввіку назад, він бачив зародження безглуздої гонки за модою

Майже половина рядків добутку – точно, без ніякої гіперболи й метафор, оповідає про реалії сучасного життя («весь я в чомусь норвезькому», Москва, Нью Йорк, «скрекіт автомобілів»)

Автор сам попадає в строгі рамки певного поводження, способу життя, про що сміло оповідає читачам. Але навіть у таких умовах він продовжує творити, хоч і «порывно». Цей прислівник може служити ідеальним описом письменницької праці, адже, як відомо, писати вірші неможливо за замовленням, шедеври народжуються в глибині душі й імпульсом їхньої появи на світло стають ті самі пориви

Творчість И. Жителя півночі помітно відрізняється від добутків сучасників, у його поезії більше сміливості, прагнення до новизни, нових реалій. Автор прагнути показати, що сучасні «крылолеты» і «експреси» так само гідні поетичного згадування поряд з вічними цінностями, такими, як любов і дружба

Значне вживання неологізмів робить вірша автора набагато простіше для сучасного сприйняття його творчої спадщини. Не слід замислюватися про значення архаїзмів, всі слова зрозумілі й широко використовуються вречи.

Ще одна вічна сюжетна лінія поезії – жінки, не упущена й у вірші «Увертюра». Тема жінок у вищому світлі настільки органічне, що не описати її, значить не дати повну картину «легкого життя». Ці жінки «гострі» і «нервові», іншими вони й не можуть бути у своєму оточенні. Таке суспільство найчастіше жорстоко, часом здатне навіть «трагедію…перетворити в грезофарс».

Що стосується використання синтаксичних фігур, то автор зробив ставку на алегоричні образи, що допомагають зрозуміти щире значення шикарних вечорів під дзенькіт келихів і порожніх бесід. У цьому випадку прийняття такого способу життя – спроба сховатися від себе самого, від щирих проблем і душеных тривог. Еліпсис у другому й третьому рядках створює бажання діяти, експериментувати, але, на жаль багато чого залишається недоговореним