Короткий зміст “Камо грядеши?” Сенкевича по главах – Частина 1

У будинку в Авла Виниций наговорив Лигии багато палких слів, і в серці дівчини спалахнуло відповідне почуття. Але вона чомусь намалювала на піску рибу… голову, Що Втратив, Виниций готовий женитися на Лигии. Але Петроний розповідає Нерону, що Виниций закохався в худосочну заложницу – лигийку. Слова ці відразу відвертають самого імператора від дівчини – і він обіцяє Петронию забрати неї в палац і віддати Виницию. У палац Лигию супроводжує велетень і силач Урс, лигиец, що потрапив у Рим разом з маленькою царівною й, як і вона, що став тут християнином

Увечері тріпотливу від страху дівчину ведуть на бенкет. На радість Лигии місце поруч із нею займає Виниций. Незабаром, сп’янений пристрастю й вином, він починає палко цілувати красуню, шепотячи, що завтра Нерон віддасть її йому. Підоспілий Урс отшвыривает Виниция й несе перелякану дівчину з пиршественной зали. Лигия ридає

Вона не бажає ставати наложницею Виниция. Краще вбогість, чим розкіш і безчестя! Лигия вирішує бігти. Довідавшись про зникнення Лигии, Виниций у сказі вбиває старого раба, що виняньчив його. Уперше в житті хтось посмітив стати проти бажань юного патриція! Збожеволівши від любові й розпачу, Виниций розшукує Лигию.

Петроний, співчуваючи племінникові, готовий подарувати йому свою прекрасну рабиню, золотоволосу грекиню Эвнику. Але та настільки жагуче молить не відсилати її з будинку, що здивований Петроний розуміє: дівчина закохана в нього самого! І відданість Эвники торкає його серце. Эвника приводить хитрого грека Хилона – п’яницю й краснобая, шахрая, спостерігача й донощика, що береться знайти Лигию. Довідавшись, що дівчина малювала на піску рибу, людина цей, схожий на мавпу й лисицю одночасно, відправляється на пошуки

Незабаром він з’ясовує, що риба – таємний знак християн. Прикинувши християнином, Хилон проникає в їхнє середовище й зустрічає лікаря Головкому, сім’ю якого у свій час видав розбійникам, а самого залишив умирати на дорозі. Тепер Хилон боїться, що Головком пізнає його, і намагається нацькувати на лікаря іншого християнина, простодушного силача Урбана, якому говорить, начебто Головком – шпигун імператора. По тому, як здригається гігант, коли Хилон випадково згадує ім’я Лигии, хитрий грек розуміє: Урбан – це Урс! У Рим перебуває апостол Петро

На його нічну проповідь збираються всі християни міста. Хилон веде туди Виниция, що сподівається зустріти там Лигию. Апостол Петро вражає юнака простотою й величчю. Особа старця світиться такою силою переконання, яка властива одній лише істині

Але проповідь Петра – це заперечення всієї звичної Виницию життя. Однак оповідання про розп’яття й воскресіння Христа потрясає молодого патриція. І він раптом розуміє, що християнка Лигия ніколи не стане його наложницею

Побачивши Лигию в юрбі, Виниций любується одухотвореною красою дівчини й усвідомлює, що проти її віри вся його сила й відвага – ніщо. Відправившись після проповіді слідом за Лигией, Виниций уривається в її житло й намагається віднести дівчину, але Урс обрушує на голову патриція свій могутній кулак. У бідній комірці Лигии лікар Головком лікує Виниция.

Сама Лигия ніжно доглядає за юнаків. Той щасливий; не бажаючи залишати улюблену, він вирішує залишитися в християн і посилає за Хилоном – єдиним, кому відомо, де зараз Виниций. Побачивши Хилона, Головком довідається в ньому негідника, що погубив всю його сім’ю, а Урс – старця, що нацьковував його на Головкому. Хилон завиває від жаху, але апостол, що з’явився, Петро відпускає грека з миром: Головком і Урс прощають ворога свого…

Вражений Виниций міркує про доброту й милосердя християн. Потім він упадає в забуття, і чудиться йому, що Лигия веде його туди, де сіяє сонце. Через кілька днів Виниций почуває, що пристрасть його переміняється глибокою щирою любов’ю. Але истерзавшаяся Лигия, не сміючи любити язичника з вовчим римським серцем, вирішує розстатися сюношей.

Виниций вертається у свій будинок, але всі навколо здається юнакові порожнім і незначним. Він тужить за Лигии – і часто згадує про дивну людину, з яким познайомився в християн, – про Павла з Тарса. «Кожне слово його перетворює в порох всі основи нашого миру», – думає юнак

Душу його міняється. Йому тепер огидна розпуста римської знаті, і на розкішному бенкеті він відкидає домагання імператриці Поппеи. Та зникає, зловісно сміючись. Виниций же мріє про Лигии. Зненацька до нього приходить обірваний Хилон і заявляє, що з гарячої любові до християн знову вистежив їх всіх

Розгніваний підлістю грека, Виниций велить його висікти; потім протяжний Хилон веде юнака до нового житла апостолів. Там Виниций просить у Петра й Павла руки Лигии й обіцяє, що постарається зрозуміти й прийняти навчання Христа. Обрадуваний Петро благословляє закоханих. А збожеволілий Нерон марить про велику пожежу – і незабаром поплічники імператора підпалюють Рим. Ища Лигию, Виниций у розпачі метається по обійнятому полум’ям місту. Із працею вибравшись у тліючій туніці з моря вогню, юнак натикається на Хилона, що радить йому шукати Лигию й Петра в одній з підземних молитовень християн

Виниций поспішає туди й бачить безліч зневірених людей, який заспокоює ласкавим словом апостол Петро. Помітивши ослабілого від пережитих жахів Виниция, Петро веде його до Лигии. Упавши на коліна, юнак гаряче дякує Добродії, і Петро, якого полюбив Виниций всім неприборканим серцем своїм, хрестить молодого патриція в бідній хатині грабаря. Народ клекоче від гніву. Щоб урятувати імператора й себе, патриції пускають слух, начебто місто підпалили християни

Караючи «лиходіїв», Нерон збирається влаштувати для черні видовище, що будуть згадувати в століттях. Поппея таємно приводить до імператора Хилона; той готовий видати всіх християн – і насамперед Виниция з Лигией. ПРО, Хилон страшно помститься Виницию за пороття! Петроний попереджає племінника про те, що готуються гоніння на християн

З яким задоволенням розбудує «арбітр добірності» плани цієї мавпи – нерона! Але Виниций не встигає врятувати Лигию: дівчину ведуть у в’язницю. Петроний розуміє: це помста Поппеи, що Виниций відкинув заради Лигии. Юнака ж не схопили тому, що хочуть насолодитися його стражданнями, мучачи Лигию в нього на очах

Чернь охоплена спрагою крові, кинуті в темницю християни – спрагою мучеництва. Страждання Виниция перевищують сили людські. А святий Петро одержує одкровення: у цьому граді сатани хоче Христос заснувати столицю Свою!

Із проясненими особами йдуть християни на смерть – верб страшних борошнах гинуть на арені. Хилон, що сидить у розкішних одягах поруч із Нероном, шепотить: «Бачать вони воскресіння своє!» – і падає без почуттів. Страти тривають. Виниций, переодягшись гробарем, проникає в страшну темницю й три дні проводить із хворої Лигией.

Душі їх уже очистилися від усього земного. Виниций твердо вирішує після смерті Лигии зізнатися в тім, що він християнин, і піти за улюбленою. Християн спалюють на стовпах, висвітлюючи сотнями живих смолоскипів сади імператора

З одного зі стовпів на посивілого Хилона дивиться обійнятий полум’ям Головком і хрипить: «Прощаю!» І вражений Хилон, перетворившись із жалюгідного чоловічка у величного старця, кричить: «Християні безневинні! Палій – Нерон!» Слова ці миттєво розносяться по всьому Риму, а раскаявшегося в гріхах своїх Хилона хрестить у темній алеї апостол Павло. Незабаром Хилона вистачають, але ніякі катування не можуть тепер змусити його відректися від своїх слів

Йому виривають мова й віддають на арені на розтерзання ведмедеві. Але звір не торкає нещасного; із проясненою особою замучений Хилон випускає дух. А імператор вирішує влаштувати Виницию «веселе весілля». І от білий як крейда юнак бачить, що на арену виштовхують Урса, а потім випускають величезного тура, до рогів якого прив’язана оголена Лигия. Урс вистачає тура за роги й звертає йому шию. Публіка реве від захвату, і Нерон, злякавшись юрби, дарует Урсу й Лигии життя й волю

У будинку Петрония Лигия й Виниций благають змученого Петра покинути Рим. «Слід мені йти слідом за чередою моїм», – відповідає старець, але все – таки християнам вдається переконати його, що повинен він сіяти насіння істини в інших містах і весях. І Петро йде з Рима – але на Аппиевой дорозі є йому Христос. «Quo vadis, Domine?» («Куди йдеш ти, Господи?» (панцира.)) – вопрошает апостол і чує у відповідь: «Раз залишаєш ти народ мій, іду я в Рим, на нове розп’яття».

Вражений Петро вертається в Рим. Незабаром апостолів кидають у темницю. Але коли ведуть побитого Петра на страту, прямує він як переможець і, оглядаючи поглядом Рим, шепотить: «Ти покутуваний, ти мій!» Настільки ж спокійно йде в той же день на страту й Павло. Він знає, що посіяне їм уже ніколи не розвіє вихор злості

Виниций і дружина його Лигия мирно живуть на Сицилії. Вони люблять один одного, вірують – і безмірно щасливі. А Петроний приречений

Нерон усе глибше поринає в мерзенну розпусту, і «арбітр добірності» тепер лише заважає імператорові. Він збирається послати Петронию смертний вирок, але той вирішує зіграти з Нероном останній жарт. На розкішному бенкеті, в оточенні друзів, під чарівну музику він розкриває собі вени. Разом з ним умирає й прекрасна Эвника, що відмовилася жити без улюбленого