Лірика Пушкіна. Вірші про любов – пушкіна Олександр

Часто любов до поезії приходить до людини разом з першою любов’ю. Саме вірші як не можна краще виражають цей незвичайний стан людської душі – окриленість, піднесеність настрою, а також сум, сум’яття, розпач

Всі поети так чи інакше звертаються до теми любові. І для кожного поета ця тема має особливе, особисте значення. Античні поети вважали почуття любові самим головним: у ньому вони черпали натхнення, любов збагачувала їх духовно. На священних почуттях любові й дружби повністю ґрунтується такий літературний напрямок, як сентименталізм. Велике місце тема любові займає у творчості поетів – романтиків

Для Олександра Сергійовича Пушкіна любовна тема є однієї з основних у його лірику. У ліцейський період поезія Пушкіна ще багато в чому наслідувальна. У цей час юний поет захоплюється філософією хтивості. У вірші “Труна Анакреона” поет призиває “пристрастю палкої стомлюватися” і проголошує формулу всієї своєї лірики того періоду:

Життям дайте ж насолодитися;

Життя, на жаль, не вічний дарунок!

У віршах ліцейського періоду Пушкін оспівує безтурботна насолода життям, дружній бенкет, вино. Любов для нього – це теж одне з життєвих насолод, легеня, приємне почуття, що коштує в одному ряді з бенкетом і вином

Дуже незабаром легка, життєстверджуюча поезія, розуміння любові як веселої розваги зміниться цивільними мотивами, оспівуванням цивільних доблестей. Пушкіна переосмислює основні теми своєї поезії, і любов одержує в нього зовсім інше висвітлення

У посланні “До Чаадаєва” Пушкін як би намагається примирити два зовсім різних напрямки: сентименталізм і класицизм. Поет з’єднує цивільні ідеали з інтимними почуттями. У центральних рядках вірша любовні переживання рівняються із цивільними прагненнями:

Ми чекаємо з томленьем упованья

Мінути вільності святий,

Як чекає коханець молодий

Мінути вірного свиданья.

Любов як інтимна цінність у цивільній ліриці Пушкіна з’єднується з патріотичними почуттями. Тепер любов для поета – це насамперед любов до Батьківщини. У вірші “До Чаадаєва” з’єднуються несумісні раніше поняття любові до жінки й любові кродине.

У Пушкіна створюється нова філософія почуття любові. У посланні “До Каверіна” ми читаємо:

Молися й Вакху, і любові

И чорни нехтуй ревниве роптанье.

Тут любов – це спосіб відходу від навколишнього світу, від юрби. Про це ж Пушкін говорить і у вірші “До Плюсковой”:

Любов і таємна воля

Вселяли серцю гімн простий

Почуття любов ставиться на одну лінію із внутрішньою волею. Любов допомагає поетові піти від миру в глибину своїх почуттів, де він повністю вільний і ні від кого не залежимо. У південному посиланні, у романтичний період творчості, любов для Пушкіна – це вже не “витівка юного років”, не патріотичне почуття до батьківщини, а глибока, драматична пристрасть

Любов поета – романтика часто безмовна, завжди нещасна. Вона, подібно листку з вірша “Спалений лист”, горить у душі ліричного героя й згоряє за одна мить, залишаючи після себе лише попіл і спустошену душу. Цей гіркий фінал змушує Пушкіна розчаруватися в романтичній любові. Чи потрібна поетові така вільна, але руйнівна, спустошуюча любов, що, крім горя й болю, нічого не залишає в душі? Така любов знищує саме джерело натхнення

Великий поет відмовляється від романтичної любові. У Михайлівськім він ще раз переосмислює тему любові у своїй творчості, вертаючись до ранньої лірики, до розуміння любові як внутрішньої волі й джерела натхнення. У віршах Михайлівського періоду Пушкін піднімається набагато вище трактування любові як минущої, земної пристрасті

У віршах Пушкіна любов стає ідеальним, вічним почуттям. Вона здобуває відтінок жертовності й лицарства. У вірші “Я вас любив…” поет проголошує безкорисливу любов:

Я вас любив: любов ще, бути може,

У душі моєї згасла не зовсім;

Але нехай вона вас більше не тривожить;

Я не хочу засмучувати вас нічим

Я вас любив безмовно, безнадійно,

Те боязкістю, то ревнощами млоїмо;

Я вас любив так искренно, так ніжно,

Як дай вам бог улюбленої бути іншим

Це одне із самих загадкових і проникливих добутків пушкінської лірики. Загадковість цих рядків – у їхній простоті, але в теж час у ємності й глибині вираженого почуття. Любити, нехай сумирно, у розумінні Пушкіна, – уже саме по собі велике щастя. Величезну роль грає трикратне повторення “я вас любив…”, а також повтори однотипних словесних конструкцій: “безмовно, безнадійно”, “так искренно, так ніжно”. Ці повтори надають поетичному монологу елегійний настрій. Останній рядок звучить як би на видиху, – як жагуче й прощальне побажання

У вірші “На пагорбах Грузії…” ліричний герой тужить за своєї улюбленим, але сум його “світлий”, тому що вона повна любов’ю. Така любов для Пушкіна і є довгоочікуване умиротворення й заспокоєння

Унынья мого

Ніщо не мучить, не тривожить,

И серце знову горить і любить – тому,

Що не любити воно не може

Великий росіянин поет показав, що любов – це джерело внутрішньої волі й гармонії, джерело творчого натхнення. У вірші “Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…”, присвяченому Ганні Керн, Пушкін малює ідеальний, небесний образ любові. Цей образ далекий всьому земному. У вірші немає ні однієї конкретної риси коханої ліричного героя. Перед нами образ чистого, ідеального прояву краси. Тільки його явище здатне народжувати в душі поета високі почуття й натхнення:

И серце б’ється в упоенье,

И для нього воскресли знову

И божество, і вдохновенье,

И життя, і сльози, і любов

Ми бачимо, що тема любові в лірику Пушкіна в різні періоди його творчості розкривається їм по – різному. У ліцейський період – це легеня, несерйозне почуття, одне з насолод життя. У петербурзький період любов пов’язана з патріотичними прагненнями поета: це любов до Батьківщини. У період південного посилання Пушкін зображує любов як романтичну, спустошуючу пристрасть. І тільки в Михайлівський Пушкіна приходить до розуміння любові як вищої цінності людини. Любов тепер зв’язана в нього із внутрішньою волею, здатної будити в поеті натхнення й найкращі людські почуття

Пушкінські традиції теми любові були успадковані іншими російськими поетами З’єднання любові із цивільними й патріотичними почуттями, порівняння коханої з Батьківщиною властиво патріотичній ліриці Некрасова. “Як жінку, ти батьківщину любив”, – говорить він у вірші “Пам’яті Добролюбова”. Також це властиво Блоку (“Росія”) і Маяковському (“Лист Тетяні Яковлевой”). Романтична любовна лірика Пушкіна з’явилася багато в чому основній для творчості Лермонтова. Створена ж Пушкіним в останній період творчості філософія самозабутньої любові буде творчо розвинена не тільки поетами, але й прозаїками Гончаровым, Тургенєвим, Толстим