Пояснення Чацкого із Софією – Грибоєдов Олександр

У явищі першому третьої дії відбувається діалог між Софією й Чацким. Чацкий намагається з’ясувати, «хто нарешті їй милий? Молчалин! Скалозуб!». Останнім Чацкий дає досить не утішні характеристики. Молчалин «жалчайшее созданье», а Скалозуб – «Хрипун, удавленник, фагот, сузір’я маневрів і мазурки».

Софія не хоче вступати в діалог із Чацким. Це видно із самої односкладовості її відповідей і їхнього іронічного тону. На питання Чацкого: «Кого ви любите?» відповідає: «Ах! Боже мій! Все світло».

И все – таки Софія далі переходить до відвертості, можливо неї змушують до цьому палкі слова Чацкого:

И я чого хочу, коли все вирішено?

Мені в петлю лізти, а їй смішно.

У відповідь на це Софія вирішується сказати «істини два слова»:

Найменша в кому чудність ледве видна,

Веселість ваша не скромна,

У вас негайно вуж гострота готова

А самі ви…

Чацкий здивований:

Я сам? не чи правда смішна?

Я дивний, а не дивний хто ж?

Той, хто на всіх дурнів схожий;

Молчалин наприклад.

Почувши ім’я улюбленого, Софія знову замикається, говорячи, що Чацкий, «жовч на всіх валити» готів. Чацкий утримує Софію й говорить:

Пускай у Молчалине розум жвавий, геній сміливий,

Але якщо в ньому та пристрасть? те почуття?

Палкість та?

………………………………………………

Щоб серця кожне биенье

Любов’ю прискорювалося до вас?

Чацкий відчуває величезну прірву між своїми почуттями до Софії й почуттями Молчалина до неї. І тому він перебуває на грані божевілля:

Але вас він чи коштує? От вам одне питання

Щоб байдужіше мені понести втрату,

Як людині ви, що з вами взрос,

Як другові вашому, як братові,

Мені дайте переконатися в тім;

Потім

Oт божевілля можу я остерегтися:

Пущуся подалее простигти, охолодеть,

Не думати про любов…

На що Софія про себе зауважує: «От знехотя з розуму звела!»

Отже, ми бачимо, що любов до Софії приводить Чацкого на грань божевілля. У відповідь на цей його монолог Софія перераховує достоїнства Молчалина, у тому числі до заслуг свого возлюбленного вона приводить те, що в будинку він придбав «дружбу всіх», що він «безмовністю» роззброює гнів Фамусова, цілий день грає з дідками в карти. Чацкий дивується від «якостей» свого суперника й тому резюмує: «Пустує, вона його не любить».

Діалог Софії й Чацкого підводить останнього до діалогу з Молчалиным (у наступному явищі), де під напором питань Чацкого Молчалин виявляє свої принципи життя, що дуже важливо для подальшого розвитку дії й характеристики персонажів