Повний зміст Не треба мати родичів Зощенко М. М

Два дні Тимофій Васильович розшукував свого племінника, Серегу

Власова. А на третій день, перед самим від’їздом, знайшов. У трамваї зустрів.Сіл Тимофій Васильович у трамвай, вийняв гривенник, хотів подати кондуктору, тільки дивиться – що таке? Особистість кондуктора начебто дуже знайома. Подивився Тимофій Васильович – так! Так і є – Сергій Власов власною персоною в трамвайних кондукторах. – Ну! – закричав Тимофій Васильович. – Серега! Ти чи це, друг ситний?Кондуктор сконфузився, поправив, без усякого видимого нестатку, котушки з білетиками й сказав: – Зараз, дядько… квитки додам тільки. – Добре! Можна, – радісно сказав дядько. – Я почекаю.Тимофій Васильович засміявся й став пояснювати пасажирам: – Це він мені рідний родич, Серега Власов. Брата Петра син… Я його сім років не бачив… сукинова сина…Тимофій Васильович із радістю подивився на племінника й закричав ому: – А я тебе, Серега, друг ситний, два дні шукаю. По місту риюся. А ти геть де! Кондуктором. А я и за адресою ходив. На Разночинную вулицю. Немає, відповідають. Мол, вибув з адреси. Куди, відповідаю, вибув, відповідайте, говорю, мені. Я його рідний родич. Не знаємо, говорять… А ти геть де – кондуктором, чи що? – Кондуктором, – тихо відповів племінник.Пасажири стали із цікавістю розглядати родича. Дядько щасливо сміявся й з любов’ю дивився на племінника, а племінник явно конфузився й, почуваючи себе під час виконання службових обов’язків, не знав, що йому говорити і як поводитися з дядьків. – Так, – знову сказав дядько, – кондуктором, значить. На трамвайній лінії? – Кондуктором… – Скажи який випадок! А я, Серега, друг ситний, сіл у трамвай, дивлюся – що таке? Обличность начебто в кондуктора надто знайома. А це ти. Ах, твою сім – вісім!.. Ну, я ж радий… Ну, я ж задоволений…Кондуктор потоптався на місці й раптом сказав: – Платити, дядько, потрібно. Квиток взяти… Чи далеко вам?Дядько щасливо засміявся й ляснув по кондукторській сумці. – Заплатив би! Їй – богу! Сядь я на інший номер або, може бути, вагон пропусти – і баста – заплатив би. Плакали б мої грошики. Ах, твою сім – вісім!.. А я їду, Серега, друг ситний, до вокзалу. – Дві станції, – уныло сказав кондуктор, дивлячись убік. – Ні, ти це що? – зачудувався Тимофій Васильович. – Ти це чого, ти правду? – Платити, дядько, треба, – тихо сказав кондуктор. – Дві станції… Тому як не можна дарма, без квитків, їхати…Тимофій Васильович обиженно стис губи й суворо подивився на племінника. – Ти це що ж – з рідного дядька? Дядька грабуєш?Кондуктор тужливо подивився у вікно. – Мародерствуєш, – сердито сказав дядько. – Я тебе, сукинова сина, сім років не бачив, а ти чого це? Гроші требоваешь за проїзд. З рідного дядька? Ти не махай на мене руками. Хоча ти мені й рідному родичеві, але я твоїх рук не испужался. Не махай, не роби вітру перед пасажирами.Тимофій Васильович повертів гривенник у руці й сунув його в кишеню. – Що ж це, братики, таке? – звернувся Тимофеи Васильович до публіки. – З рідного дядька вимагає. Дві, говорить, станції… А? – Платити треба, – ледве не плачу сказав племінник. – Ви, товариш дядько, не гніваєтеся. Тому як не мій тут трамвай. А державний трамвай. Народний. – Народний, – сказав дядько, – мене це не стосується. Міг би ти, сукин син, рідного дядька вважити. Мол, сховайте, дядько, ваш трудовий гривенник. Їдьте на здоров’я. І не розвалиться від того трамвай. Я в поїзді давеча їхав… Не рідний кондуктор, а й той говорить: будь ласка, говорить, Тимофій Васильович, що за рахівницю… Так сідаєте… І довіз… не рідний… Тільки земляк знайомий. А ти це що – рідного дядька… Не буде тобі грошей.Кондуктор витер чоло рукавом і раптом подзвонив. – Зійдіть, товариш дядько, – офіційно сказав племінник.Бачачи, що справа приймає серйозний зворот, Тимофій Васильович сплеснув руками, знову вийняв гривенник, потім знову сховав. – Ні, – сказав, – не можу! Не можу тобі, шмаркачеві, заплатити. Краще пущай зійду.Тимофій Васильович урочисто й возмущенно встав і направився до виходу. Потім обернувся. – Дядька… рідного дядька женеш, – з люттю сказав Тимофій Васильович. – Так я тебе, шмаркача… Я тебе, сукинова сина… Я тебе розстріляти за це можу. У мене багато кінців…Тимофій Васильович уничтожающе подивився на племінника й зійшов страмвая.