Проблематика ранніх творів Достоєвського – Достоєвський Федір

З добутків раннього періоду творчості Ф. М. Достоєвського мною були прочитані такі повісті, як «Ялинка й весілля», «Білі ночі», «Маленький герой», «Хлопчик у Христа на ялинці». І хоча вони становлять лише незначну частину всього творчої спадщини Достоєвського, уже по цих повістях можна судити про ідейну й художню своєрідність добутків великого російського письменника

Особлива увага Достоєвський приділяє зображенню внутрішнього миру людини, його душі. У його добутках проводиться глибокий психологічний аналіз дій і вчинків персонажів, розглядаючи ці вчинки не як діяльність ззовні, з боку навколишнього світу, а як результат напруженої внутрішньої роботи, чиненої в душі кожного людини

Інтерес до духовного миру особистості особливо яскраво відбивається в «сентиментальному романі» «Білі ночі». Пізніше ця традиція розвивається в романах «Злочин і покарання», «Ідіот», «Брати Карамазовы», «Біси». Достоєвського по праву можна назвати творцем особливого жанру психологічного роману, у якому людська душа зображується як поле бою, де вирішуються долі миру

Поряд із цим, для письменника важливо підкреслити й небезпека подібної, часом придуманої життя, у якій людина замикається на своїх внутрішніх переживаннях, відриваючись від зовнішнього миру. Такий мрійник зображений Достоєвським в «Бєлих ночах».

З одного боку, перед нами добрий, чуйний, з відкритою душею парубок, З іншого боку, цей герой подібний до равлика, що «селиться большею частию де – небудь у неприступному куті, начебто таїться в ньому навіть від живого світла, і вуж якщо забереться до себе, те так і приросте до свого кута…»

У цьому ж добутку розробляється тема «маленької людини», типова для творчості Достоєвського й для всієї російської літератури XIX століття. Письменник прагне підкреслити, то життя «маленької людини» завжди повна «більших» – серйозних, непростих – проблем, його переживання завжди складні й багатогранні

У ранній прозі Достоєвського ми бачимо також зображення несправедливого, жорстокого, порочного суспільства. Про цьому його повісті «Хлопчик у Христа на ялинці», «Ялинка весілля», «Бідні люди». Дана тема розробляється в більше пізньому романі письменника «Принижені й ображені».

Відданий пушкінським традиціям у зображенні соціальних пороків, Достоєвський теж бачить своє покликання в тім, щоб «дієсловом палити серця людей». Відстоювання ідеалів гуманності, духовної гармонії, ідей добра й прекрасного – невід’ємна риса всього творчості письменника, джерела якої закладені вже в нього ранніх повістях

Яскравий приклад цього – чудова повість «Маленький герой». Це оповідання про любов, людську доброту, всечуйність на чужий біль. Пізніше вирослий у князя Мишкіна «маленький герой» скаже знамениті слова, що стали афористичним закликом: «Краса врятує мир!..».

Індивідуальний стиль Достоєвського багато в чому обумовлений особливою природою реалізму цього письменника, головний принцип якого – почуття іншого, вищого буття в реальному житті. Не випадково сам Ф. М. Достоєвський визначав свою творчість як «фантастичний реалізм». Якщо, наприклад, для Л. Н. Толстого не існує «темних», «потойбічних» сил у навколишній дійсності, то для Ф. М. Достоєвського ці сили реальні, постійно присутні в повсякденному житті будь – якого, навіть найпростішого, рядового людини. Для письменника важливі не стільки самі зображувані події, скільки їх метафізична й психологічна сутність. Цим пояснюється символістика місць дії, деталей побуту в нього добутках

Не випадково вже в «Бєлих ночах» Петербург з’являється перед читачем як місто особливими, наповненими флюїдами потойбічних сил. Це місто, де зустрічі людей заздалегідь визначені й взаємно обумовлені. Така й зустріч юнака – мрійника з Настенькой, що вплинула на долю кожного з героїв цього «сентиментального роману».

Не дивно також і те, що більше інших слово, що зустрічається, у добутках раннього Достоєвського – це слово «раптом», під впливом якого зовні проста й зрозуміла дійсність обертається складними й таємничими сплетеннями людських відносин, переживань і почуттів, повсякденні події таять у собі щось незвичайне, загадкове. Це слово вказує на значущість що відбувається й відбиває авторський погляд на те або інше висловлень або дія персонажів

Композиція й сюжет більшості творів Достоєвського, починаючи з ранніх повістей, побудовані на строгому хронометруванні подій. Тимчасова складова виступає важливою частиною сюжету. Наприклад, композиція «Бєлих ночей» строго обмежена чотирма ночами й одним ранком.

Таким чином, ми бачимо, що основи художнього методу письменника закладені ще в ранніх його добутках і цих традиціях Достоєвський залишається вірний у своїй наступній творчості. Одним з перших у російській класичній Літературі він звернувся до ідеалів добра й краси. Проблемам людської душі й питанням духовності суспільства вцелом.

Ранні повісті Достоєвського вчать нас розуміти життя в різних її проявах, знаходити в ній щирі цінності, відрізняючи добро від зла й пручаючись людиноненависницьким ідеям, бачити справжнє щастя в духовній гармонії й любові клюдям.